Витончена кришталева крапля, послана рукою мудрості небес на українську землю, щоб в роки тотального атеїзму служити наочним нагадуванням про християнський цінності.
Маленький храм, в оточенні муарової пелени легенд і домислів, як підсвідоме бажання втратити спогади про минуле, де не було України, не було свободи, не було вибору.
Величний храм духовного і матеріального уособлення олицького світу багатьох поколінь, що жили і живуть на цій землі.
Сила віри і духу однієї сім’ї, яка змогла вивести невідоме селище в волинської глибинці на п’єдестал великої економіки Литовського королівства.
Маленький діамант, загублений серед спокою на зеленому оксамиті парку вічної тиші, перед яким безвладні мирська суєта і життєві переживання сучасників.
Витонченість як вірний страж часу там, де є тільки пам’ять про минуле і коротка мить останнього сучасності перед брамою в вічне ніщо.
Одна з багатьох схожих одна на одну дерев’яних перлин перетнулих столітній рубіж, яких так багато зберегла українська земля, але по-своєму унікальна і неповторна історіями своїх парафіян вплетених в потік часу.
Загублена в глибоких фарбах зеленого оздоблення рукотворна архітектурна перлина, яка своїми легкими рисами робить зв’язок з небесними силами зримим в душах тих, що віддав своє серце православ’ю.
Католицька пам’ять Ковеля втілена в личині чужих стін, щоб воскресити століття толерантного сусідства двох гілок однієї церкви і принести в місто мир і спокій.
Величний дерев’яний храм, якому можуть позаздрити кам’яні родичі, що допомагає йти по тернистому життєвому шляху тим, хто бачить себе під латинським хрестом.
Витончена святого духа небес на землі в ажурній архітектурній оправі створеній натхненною рукою майстра, щоб зміцнювати в творенні, доброті та толерантності.
Та, що століттями служила опорою православ’я в католицькому світі Речі Посполитої і при атеїстичних радах, щоб зберегти українську духовність всупереч державній політиці тимчасових правителів, крізь розв’язані ними війни, гоніння та забуття.
Перша православна святиня княжого міста, яка за півтисячоліття неодноразово воскресала з попелу, щоб після атеїстичного забуття переродитися в новому вигляді для благих справ.
Твердиня християнства в серці волинської землі, що розділила разом з містом багато століть радощів і печалей, символізуючи собою стародавні витоки, біля яких починалася його історія.
Колись величний осередок католицизму в глибинці волинської землі, який не пощадили люди, а час старанно зберіг до моменту, коли в Україну разом зі свободою повернулася релігійна толерантність і почався довгий період її відновлення.
Дар магнатської родини католицькій громаді як вічне нагадування про широту душі перших власників з аристократії Речі Посполитої.
Два століття опори і надії православної громади Голоб крізь військові бурі двадцятого століття і духовні злидні червоних рад, що як якір тримали її в неспокійному світі сучасності.
Величний дар мецената тим, перед ким він ніс моральну відповідальність за благополуччя і процвітання колишнього королівського маєтку на волинській землі, закарбований на віки в камені.
Матеріальне втілення долі і віри однієї людини, перед якими відступають всі споруджені суспільством перепони заради високої мрії, що стала реальністю.
Столичний храм на слобожанськый землі в обгортці витонченості староруських майстрів та любові своїх парафіян, які тричі відчайдушно виривали свою твердиню духу з лап агресивного атеїзму.