Найстаріша архітектурна перлина Харкова, виплекана першими поселенцями в кращих традиціях українського храмового зодчества, де кожен елемент унікальний, а комплекс в цілому є неповторним шедевром, що ознаменував початок нової епохи.
Духовне серце слобожанської землі, яке століттями задавало тим життя всієї східноукраїнської землі в гармонії і мирі, не дивлячись на постійне втручання московитів.
Нова православна перлина на слобожанської землі в хмарах барокових завитків та легкості архітектурних ліній, як тріумф майстерності над одвічними канонами, де немає місця умовностям, а є лише політ фантазії і натхнення.
Храм як всепрощальний глас небес, перед якими не владні людські закони, щоб душа знайшла спокій, і мир запанував у серцях залишилися на землі.
Яскравий символ толерантності і віротерпимості в самому центрі сучасного міста, який споконвіку стояв на православній землі, як наочна відміна від тих, хто століттями намагався привласнити історію українців підміною понять і відвертою брехнею.
Велична готика в обрамленні сучасності як один з самобутніх харківських шедеврів, за плечима якого покоління тих, хто прийшов на слобожанську землю як творець, а не руйнівник.
Пам’ять про заручників та жертв радянської солдатчини загиблим в імперському угарі московських амбіцій, котра ніколи не рахувалася з цінністю людського життя при розв’язанні своїх локальних воєн.
Химерний храм як вічна молитва за душі загиблих на чужій війні харків’ян в ім’я тої, чиїм заступництвом багато з мучеників совісті повернулися додому неушкодженими.
Духовний наставник і хранитель вселенської мудрості для незміцнілих молодих душ, oj прагнуть пізнання в пошуках свого шляху.
Душа величезного наукового потенціалу Харкова, яка своїм крилом зберігала його від мирських негод і дрібних негараздів заради прогресу і майбутніх поколінь українців, що вирвали свободу з пазурів московського орла.
Давня історія в новеньких стінах з накрохмаленого ажурe під золотом куполів і глибоко. синявою слобожанського неба.
Двічі народжений, багатойменний він з’явився на околицях Харкова, а опинився в самому його серці, щоб служити вічним нагадуванням про силу людської волі і безвладність її над історичною долею.
Витончені товари для заможних панів і будь-який каприз за кошти розбещеного замовника в вишуканих інтер’єрах галантереї в самому серці столиці Харківської землі.
Шлях довжиною в століття від заступництва бога торгівлі до зберігача історії слобожанської православної віри, крізь терни радянського атеїзму та дві світові війни.
Храм однієї ікони, незримий світло якої допомігло йому вистояти крізь століття тяжких випробувань і безбожних гонінь, щоб промінь віри не згас в серцях незломлених і допоміг їм дожити до світлого дня справжньої свободи.
Рання Візантія на українській землі застигла в витонченість малюнка цегляної кладки та плетінні віконних шропсов як життєстверджувальна пісня правонаступності часів через роки не підвладна людських пристрастей.
Серце Ізюмської єпархії, яке б’ється в унісон з ритмом міського життя вже не першу сотню років, то завмираючи здавлене безжальною рукою атеїстів, то прискоруючи біг на вільних просторах української землі.
Четвертий за рахунком хранитель святого лику, як останньої надії для тисяч вірян, що стікаються з найвіддаленіших куточків України попросити у Богородиці милості для себе і своїх близьких.
Виплекана часом колиска сили духу міста, що її породило, полку, котрий її захищав, щоб на зорі третього тисячоліття служити нагадуванням нащадкам про подвиги предків, які віками боролися і гинули за свободу рідної землі.
Живе втілення історії міста, написаної на її кам’яних стінах шрамами війни і радістю реставрації щасливих годин.