Історія
Алжир, Ангола, Афганістан, Бангладеш, Угорщина, В’єтнам, Ефіопія, Єгипет, Ємен, Іран, Ірак, Іспанія, Камбоджа, Китай, Куба, Лаос, Мозамбік, Монголія, Північна Корея, Сирія, Сомалі, Фінляндія, Чехословаччина, Югославія, Японія… як багато їх – країн, які постраждали від імперських амбіцій московитів і життів тих, хто будучи за народженням заручником країни рад були кинуті на вівтар чужої війни.
Як мінімум за останнє сторіччя не було на планеті Земля жодної скільки-небудь великої війни локальної або глобальної, в розв’язанні якої не взяла участь Московія. Ось тільки до розвалу СРСР імена їх жертви з числа червоноармійців були суворо засекречені як невизнані бойові втрати, з якими російський уряд ніколи не рахувався.
Тому лише з набуттям Україною незалежності суспільне увічнення їх пам’яті стало реальністю – в 1997 році під егідою благодійного фонду «Допомога» в південному куточку Піонерського скверу Харкова була встановлена стела пам’яті воїнам-інтернаціоналістам з меморіальними дошками пам’яті харків’янам, котрі не повернулися додому .
В середині 2000-х, як логічне продовження зміни статусу зеленої перлини на станції метро «Наукова» на меморіал пам’яті заручників радянської агресивної військової політики, була висунута ідея будівництва православної каплиці, яка через свої значні проектні розміри трансформувалася в храм на двісті п’ятдесят чоловік (наріжний камінь було закладено 3 грудня 2007 року).
Церква освячена на честь ікони Пресвятої Богородиці «Стягнення загиблих», яка покликана була стати духовним центром для стражденних душ тих, хто пройшов через жах війни на чужій землі і близьких спокутуваних свій гріх кров’ю, офіційно відчинила двері перед своїми парафіянами 23 серпня 2008 року.
А пам’ятник поруч з новим храмом був реконструйований в 2011 році, приміривши червоний граніт обладунків і приєднавши імена героїв на чорному мармурі, котрі передчасно пішли в інший світ. При цьому сквер після звернення ініціативної групи для затвердження нового статусу міська влада перейменувала в пам’ять про воїнів-інтернаціоналістів, які загинули за інтереси чужої країни на чужій землі, але назавжди залишилися в історії Харкова.
Так що зараз зелений острівець в науковому центрі Харкова з витонченим храмом в центрі служить меморіальним комплексом світлої скорботи про заручників радянської військової світової диктатури, в яких живі знаходять прощення і спокій, а мертві – зберігають пам’ять по собі, залишаючись іменами в заупокійних молитвах
Архітектура
Невеликий (15м х 15м) хрестовий в плані із закругленими краями осей храм ікони Пресвятої Богородиці «Стягнення загиблих» висотою двадцять шість метрів в центрі скверу Воїнів-інтернаціоналістів Харкова є одним з яскравих представників нової течії в сучасній українській храмовій архітектурі – стилю необароко.
Плавні риси зовнішніх фасадів переповнені декоровими елементами практично покривають кожен метр стінної гладі (пілястри доричного ордеру з колонами-надбудовами у верхній частині, чотирисхідчасті карнизи і обведення, витягнуті віконні арки у витончених лиштвах з перехопленнями, стилізовані зубці, круглі і овальні розетки, ліхтар з маківкою на вершині куполу, напівкруглі фронтони, арковий портал входу, хрестові світлові вікна верхнього ярусу) і підкреслений навколишньою зеленню спрямований угору силует церкви малюють зримо химерну, майже невагому картину натхненності та легкості сприйняття великовагових православних догм як спосіб адаптації релігії під вимоги сучасності.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Культури, 22-А.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків) або М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З об’їзної вулицями Клочківською – Новгородською до пр. Науки, уздовж якого розташований сквер Воїнів-інтернаціоналістів з храмом ікони Богородиці «Стягнення загиблих» в центрі.
Громадським транспортом по залізниці / маршрутними таксі до Харкова. У місті орієнтир – станція метро «Наукова», поруч з якою по проспекту Науки розташований православна церква пам’яті загиблих в локальних радянських війнах.