Історія

Її історія почалася за довго до появи каплиці на Холодній горі там, де закінчувалася харківська межа. На сторінках літописів вона незримо з’явилася разом з майже містичним набуттям слобожанською землею чудотворного лику Озерянської Богородиці, що губляться десь в середині XVIII століття.

І хоча притулок чудотворної ікони не раз був на межі зникнення, вона кожен раз своїм світлом рятувала його від небуття, що в середині XIX століття звело її народним шануванням до вищого рангу церковних реліквій та послужило початком традиції Хресної ходи з Курязького монастиря в харківський Покровський собор і назад (на зимовий період святий лик залишався в міських стінах), закладеної 16 квітня 1843 року архієпископом Інокентієм Борисовим (1800 – 1857).

Передача святині між курязькою братією та харківськими архієреями відбувалася саме на тому самому місці на Холодній горі, де через чотири роки після встановлення традиції для зручності священнослужителів з’явилася каплиця на честь Озерянської ікони Божої Матері, в якій з цього приводу проходив молебень.

З огляду на щорічне збільшення чисельності Хресної ходи святого лику в 1874 році каплиця силами харківської єпархії була перебудована на невелику церкву місткістю до півтораста чоловік. І хоча вона офіційно носила статус храму, богослужінь святі стіни не чули до кінця 1880-х, коли були передані під опіку Свято-Покровського монастиря.

Економічний бум кінця XIX століття приніс слобожанській столиці бурхливий ріст і, як наслідок, значне розширення території, так що її кордони відсунулися далеко за Лопань і Холодну гору. Це в свою чергу в рази збільшило парафію Холодногірського храму, який фізично не міг дати притулок усім своїм парафіянам. Та й саму будівлю вкрила мережа тріщин.

Так що в 1890-ому був розроблений і затверджений проект нової церкви Озерянської Божої Матері. Її зведення поруч з колишньою святинею на місці хлібного магазину Харківського товариства державних селян почалося 24 червня 1892 року. Причому вартість будівництва оцінювалася в сорок п’ять тисяч рублів, а наглядова рада, в руках якої з 1889 року перебувала парафія, на момент закладки наріжного каменю мав в своєму розпорядженні лише третину вищеозначеної суми. Недостачу було вирішено покривати за рахунок приватних пожертв, а найбільшому з меценатів надати право вибрати ім’я святого для правого приділу.

Кинутий клич не залишився непочутим – з усіх куточків імперії на будівництво харківської святині почали стікатися чималі суми пожертв, так що в підсумку сума витрачена на будівництво, облаштування та церковне начення перевищила початкову більш ніж в три рази, досягнувши ста п’ятдесяти тисяч. Холодногірська церква за проектом Володимира Нємкіна (1857 – 1908) на півтори тисячі чоловік при освяченні 23 вересня 1901 року стала гідною перлиною в православній короні Харкова.

Пожертвуваної землі для парафіяльного комплексу (загальна площа понад дві тисячі сімсот квадратних метрів) вистачило не тільки на будівництво самої церкви, а й для споруди парафіяльної школи відкритої через рік 1 вересня 1902-ого. До середини 1900-х комплекс поповнився двома дерев’яними обкладеними цеглою будівлями притчу, причому півтора поверховий будинок священика через шість років був перебудований повністю з цегли.

Після кривавого перевороту 1917-ого та силового захоплення більшовиками влади на східноукраїнських землях існування церкви на Холодній горі в числі інших культових споруд було поставлено під питання червоними атеїстами, але завдяки старанням відданої громади вона, на відміну від інших своїх сестер по нещастю, вистояла і продовжувала дарувати надію (з невеликими перервами, коли тут правили службу оновленці) своїм парафіянам на всьому протязі періоду радянського безбожництва.

У 1933-му Озерянський храм навіть став на п’ять років кафедральним собором Харківської єпархії, щоб з перенесенням катедри на Лису гору пережити перші роки війни в тиші і спокої, а після звільнення в 1943 – 1945 бути капітально відреставрованим.

Після здобуття Україною довгоочікуваної незалежності в 1991-ому, отримав повну свободу і храм на одній з найвищих харківських точок – його громада офіційно була зареєстрована 6 жовтня того ж року. З тієї пори сама Холодногірська святиня та її традиції стали відроджуватися (29 червня і 12 листопада святкуються престольні свята), залишаючись актуальною і на зорі третього тисячоліття, що з кожним роком все більше збільшує ряди її шанувальників.

Архітектура

Давно потемнілі мідні куполи тринавового хрестоподібного (45м х 30м) в плані центральнокупольного храму в ранньовізантійському стилі на вершині Холодної гори Харкова з високою чотириярусною сорокаметровою дзвіницею над бабинцем оповиті благородною патиною часу.

Килим його зовнішнього декору, виконаний технікою фігурної кладки, багатий і різноманітний: французький руст стін, що перемежається з рельєфним нагадуванням про релігійну сутность будівлі, широкий оперізуючий підвіконний простір цоколь з геометричним малюнком, архівольти на напівколонію високих віконних арок, складнопрофільний карниз на декоративних кронштейнах, закоморовий пояс, глибока аркатура фриза куполів, ніші під трикутними фронтонами та нашарування геометричних обсягів малюють неповторний його візерунок.

Внутрішній чотирьохстовпний простір з витонченим настінним розписом спрямовано вгору завдяки високому світловому барабану центрального півсферичного купола. Головною його цінністю є збержений з колишніх часів керамічний бароковий двосторонній іконостас. Його три престолу освячені на честь Озерянської ікони Божої Матері (центральний), в ім’я Всіх Святих (північний), а южній носить ім’я рівноапостольного князя Володимира.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харьков, ул. Полтавський шлях, 124.

Посилання

• Нотатки мандрівника. Харьковские прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків) або М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З Харківської об’їзної по вулиці Полтавський шлях (східна частина) до церкви на Холодній горі.

Громадським транспортом по залізниці або маршрутними таксі до Харкова. А потім на метро до зупинки «Холодна гора» / трамваєм / автобусом до Озерянської церкви.