Історія
Західний фасад храму Успіння Пресвятої Діви Марії
Іноземці в Слобожанському столиці з’явилися дано – торгівля, війни, служба… їхні імена зустрічаються в харківських документах вже на початку XVIII століття. Але чисельність їх тоді була досить обмежена і жили вони здебільшого окремими родинами, а основним заняттям значилися служба, ремісництво, вчителювання і гувернерство. Реальну вагу в місцевому суспільстві вони почали набирати лише з відкриттям Харківського університету в 1805-ому, коли на запрошення Василя Назаровича Казаріна (1773 – 1842) в місто на березі Лопані почали стікатися професори з різних куточків Європи.
Причому все більш помітну роль на ряду з білорусами, євреями, караїмами починає грати римська католицька громада, що складається з німців, французів та поляків (тільки викладацький склад ВНЗ їх налічував три десятка чоловік). У числі останніх був і викладач музики Іван Матвійович Вітковський (1777 – 1844), під дахом особняка якого по Московському №11 знайшов попервах притулок неофіційний харківський латинський храм (при відсутності зареєстрованої громади, служби і обряди проводили заїжджі священнослужителі)
Східний фасад католицького собору в Харкові
Потім в якості тимчасового притулку будуть Перша чоловіча гімназія і сам Харківський університет, поки громада поступово зміцніла, для того щоб клопотати перед Могилевською римсько-католицькою консисторією про призначення постійного священнослужителя, і не накопичила коштів для покупки в 1830-ому земельної ділянки на розі Малосумської і Провіантського у подружжя Михайла Козьміна та Розалії Робуш разом з містким особняком побудованим на початку XIX століття для надвірного радника Августа Станіславовича Елі.
Рік по тому за проектом військового інженера Верецинського для харківської католицької парафії було розпочато будівництво двох будинків – один в якості храму, а другий – для настоятеля, роль якого від заснування парафії належала францисканському ченцю Геміліону (Геметію) Чаплинському. Новий костел Вервиці Пречистої Діви Марії був закінчений і освячений в урочистій обстановці 1 жовтня 1832-ого.
Після смерті першого настоятеля громада на рік залишилася без духовного наставника, доки 13 серпня 1848 року із благословення Апостольського адміністратора Могилевської митрополії Мартіна Ласьного (1799 – 1853) в слобожанську столицю не був направлений ієромонах Полоцького домініканського монастиря отець Шгиманський.
Пам'ятний хрест харківського католицького собору
Саме з його ініціативи, зумовленої значним збільшенням чисельності католиків різних національностей Харкова, в 1850-му була закладена плебанія за проектом того ж архітектора Верецинського, яка представляла собою цегляну двоповерхову споруду з мурованими сходами і огорожею, що з’єднувала її з храмом Вервиці Пречистої Діви Марії.
Як неодмінний атрибут католицького костелу в 1862 році був придбаний дорогий орган, грати на якому довірили місцевому вчителю музики Івану Матвійовичу Домбровському (1821 -), який жив при парафії не один десяток років.
Польське повстання 1863 роки після придушення, в ході якого стратою була покарана велика кількість його найбільш активних учасників, породило ланцюгову репресивну реакцію з боку царської влади: насильницьке переселення поляків в глиб імперії, ліквідація греко-католицької церкви, обмеження діяльності католицьких громад, різке скорочення кількості костьолів, закриття римсько-католицьких монастирів. Однак пресинг породив зворотний ефект – різке зростання численності діючих парафій, в тому числі і харківської, так що ксьондзу були призначені ще три вікарних священика.
Храм Успіння Пресвятої Діви Марії в Харкові
Крім інших соціальних функцій в 1876 році парафія Вервиці Приснодіви Марії офіційно (за фактом весь час він давав притулок деяким бідним членам своєї пастви) бере на себе обов’язок утримання приїжджих немічних і старих з числа католиків на заповідані асесором Гаврилом Борелем кошти, а через брак цієї категорії – богадільня для харківських обивателів-членів громади.
Для зведення будинку для цієї богоугодної місії у подружжя надвірного радника Сицянка було викуплено сусідню земельну ділянку по вулиці Чернишевській №9, де на наступний рік було розпочато будівництво кам’яної півтораповерхової будівлі, а 1 жовтня 1878-ого відбулося урочисте відкриття харківського католицького притулку для людей похилого віку та немічних на двадцять дві персони зі своїми господарськими площами.
Не дивлячись на проведені в 1880-му ремонтно-відновлювальних робіт, костел Вервиці Пречистої Діви перестав задовольняти членів парафії як з міркувань безпеки (поступово руйнувався фундамент), так і за своїми технічними характеристиками (обмежена площа при збільшенні пастви до чотирьох з половиною тисяч осіб, не вважаючи солдат повітових полків).
Дзвіниця харківського католицького храму
Вперше питання про будівництво нового храму було винесено на обговорення церковної опікунської ради 26 вересня 1882 року, а чотири роки потому на адресу Могилевської консисторії послано офіційний запит про дозвіл на будівництво на власній земельній ділянці. У тому ж 1886-ому все схвалення були отримані, в тому числі від харківського губернатора Олександра Івановича Петрова (1838 – 1915) і на замощення Малосумської, міським інженером Болеславом Георгійовичем Михаловський (1830-1909) підготовлений проект і кошторис (затверджені на початку наступного року з деякими виправленнями).
Наріжний камінь у фундамент майбутнього костелу Успіння Пресвятої Діви Марії був освячений 29 квітня 1887 року духовним наставником харківської громади, отцем Петром Генріховичем Комісаржевським (1844 – 1900). Причому роботами зголосився безоплатно керувати все той же інженер Михаловський. А вже в листопаді того ж року храм був готовий до вінчальних хрестів.
Оздоблювальні же роботи розтягнулися на довгі чотири роки. І весь цей час пожертви на нову харківську святиню йшли не тільки від місцевої пастви і закордонних католиків, а й від православних та іудеїв Слобожанщини. Довгоочікуване освячення нового серця католицького Харкова відбулося 15 грудня 1891 року за присутності великої кількості народу і запрошених офіційних осіб, а роботи з благоустрою тривають і далі – в 1900-ому баварської Етгітонской фабриці був замовлений новий орган.
Південна вісь трансепта харківського храму
Крім утримання богадільні під опікою католицької громади перебувала церковно-парафіяльна школа, для якої в 1903 було закладено нову будівлю, піклування над бідними, сиротинець на десять дітей, “Польський дім”, а про богоугодні справи паству з 1914-ого інформує щомісячник “Парафія Харківська”.
Розв’язана за активної участі Росії Перша світова війна 1914 – 1918 перетворила місто на Лопані в один з головних римсько-католицьких центрів ще існуючої імперії за рахунок величезного припливу біженців, військових, евакуйованих, полонених.
Більшовицький переворот 1917-ого, не дивлячись на всі добрі справи, поставив церкву, в тому числі харківську римсько-католицьку на грань виживання, одним з перших своїх декретів відібравши “на користь держави” храмове майно, в лютому наступного року були закриті всі церковно-парафіяльні школи. І при цьому Ватикан йде на угоду з радами для надання гуманітарної допомоги понівеченої війною країні.
Комуністична “подяку” не змусила себе довго чекати – конфіскація і пограбування 1922-ого, арешт священнослужителів 1923—ого, розкрутка атеїстичного моховики з репресіями та розстрілами 1925-ого, нова хвиля арештів після оголошеного папою Пієм ХІ (1857 – 1939) Всесвітнього дня молитви за переслідувану в Росії церкву і остаточне закриття після розстрілу по вигаданому звинуваченню в шпигунстві отця Карапета Мхитаровича Еганян 27 травня 1938-ого, не дивлячись на прийняття писаного під диктовку червоних “Статуту новоствореного Римсько-Католицького Суспільства”.
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Харкові
Після того будівлю церкви Успіння Матері Божої Харкова було передано Державному театру ім. Шевченко, а залишені нечисленні віряни змушені ретельно приховувати свою релігійність під загрозою розстрілу.
Друга світова війна 1939 — 1945, що на нетривалих два роки подарувавши католицькій парафії ковток відродження, стирає сліди плебанії і завдає значної шкоди старому храму, який в первісному вигляді так і не відновився. Наступний за нею сорокарічний радянський період закріплює за історичною будівлею статус фільмобази, а його внутрішню гармонійну структуру порушують потврні переробки.
Крила волі відродження прорізалися у харківській громади лише з падінням тоталітарного комуністичного режиму і здобуттям Україною незалежності – в 1991-ому офіційно зареєстрована, призначений пастор – отець Юрій Зиминський, повернуто частину приміщень і території, а після цього почався довгий шлях духовного становлення і повернення минулих традицій парафії Успіння Пріснодіви Марії, який триває і донині.
Архітектура
Центральний фасад харківського Успенського костелу
Комплекс харківського католицького собору в самому серці старого міста представляє собою неоготичну перлину з червоної цегли, що складається з однонавового храму з триярусною дзвіницею над нартексом, г-подібної (35м х 30м) двоповерхової з мансардою будівлі плебанії та резиденції єпископа Харківського і Запорізького, а також сучасного двоповерхового прямокутника (35м х 7м) господарсько-складського призначення.
Костел Успіння Пресвятої Діви Марії з його фіалами, аркатурою, вітражами, трояндою, стрілчастими віконними арками, профільованими брівками, аркадою-балюстрадою, широким лобовим карнизом складного профілю, двоступеневими контрфорсами в формі латинського хреста з гранованою апсидою і двома прибудовами-захристями – одна з тих родзинок Харкова, яка і малює неповторний вигляд слобожанської столиці.
Будівля єпископату – більш скромний за своїм декоровим оформленням, але такий же унікальний за своїм значенням представник архітектури, якого відрізняють стрілчасті арки ніш, кутові башточки фронтонів, прямокутне оформлення підвіконного простору другого поверху, профільоване обрамлення порталу центрального входу і величезні стрілчасті міжярусні віконні прорізи.
Додаткова інформація
Адреса: Україна. Харківська обл., м. Харьков, вул. Гоголя, 4.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), Е105 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь), М18 (Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта). З об’їзної по Сумській до Театральної площі, потім по Гоголя до католицького костелу.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (автобус) до зупинки «Театральна площа» / “Сквер Перемоги”, між якими по Гоголя розташований храм Успіння Пресвятої Діви Марії.