Витончений білий лебідь,котрий століттями охороняв душу селища загубленого десь в слобожанської глибинці, щоб в годину тріумфу і гірких сліз бути поруч опорою віри і надії його жителів.
Перший акцент Рокитнянської садиби як обіцянка чуда витонченості та краси в зеленій оправі облагородженої людською рукою природи, що короною застигла на вершині високого пагорба.
Історія про передчасно втрачене віддане кохання одягнена в кам’яні обладунки щоб перемогти в боротьбі з часом і на довгі століття пережити тих, хто втрачав, сумував і пам’ятав.
Величний храм в маленькому селі загублений десь серед безкрайніх слобожанських пристроїв щоб побачити весь жах воєн і великодушність серця, гіркоту диктату і світанок справжньої свободи, які щедрою рукою відсипала зі своїх щедрот Україні доля.
Невід’ємна частина історичної Пархомівки, в долі якої були і процвітання на гребені комерційного успіху маєтку, і військові шрами кровопролитних війн, і духовна убогість комуністичного режиму.
Тернистий шлях випробувань і легка хода відродження на зорі нового третього тисячоліття як обіцянка довгоочікуваної перемоги творення над руйнуванням.
Унікальне рукотворне диво надійно захований від очей безжального часу в дерев’яній скриньці слобожанських лісів на оксамитовій підстилці із зеленої хвої під ніжним муаром дубового листя.
Те що мало стати сакральним сімейним місцем, а було віддано безжальним натовпом на потіху часів.
Останній свідок колишньої величі міста загубленого в Таємних горах, що не раз рятували життя від руйнівних татарських орд.
Символ щедрого дару долі оповитого легендами, овіяного вітрами змін, як матеріальне підтвердження швидкоплинність часу в контексті людського життя та її величності Історії.
Тричі народжений з небуття милостивою рукою своїх господарів, не дивлячись на всі політико-економічні державні перепони і неприємні дарунки долі.
Величний храм віри, що перетворився на храм музики, щоб в пориві єднання увібрати в себе всю силу і могутність величі незримого духовного всесвіту.
Останній оплот віри тих, хто колись був основною складовою рівненського товариства, накладаючи свій неповторний відбиток на його історію.
Маленький храм великої громади розчиненої в примарною серпанку Другої світової війни з волі двох тиранів, як гірке нагадування про незліченні жертви жорстоких амбіцій і безоглядної жаги влади.
Символ народження нової високодуховної держави в самому серці старого міста як матеріальне втілення тієї могутньої національної сили, яку не змогли зломити сім століть в чужій неволі.
Українська сучасна еклектика в усій волинської самобутності, майстерно втілена в монументальності форм і витонченісті архітектурних штрихів.
Великий творець острозької землі, який століттями намагався привнести в це непередбачене та жорстоке життя острівець миру, спокою і добра.
Обитель духу перетворена на обитель знань з тим щоб на землі стало трохи більше мислителів.
Один з найстаріших іудейських храмів Східної Європи з бурхливим життям, де були моменти найвищого розквіту в променях багатства і слави та животіння на узбіччі історії в лахмітті колишньої величі.
Покинута своїми творцями улюблениця синів Ізраїлевих, як символ сумної долі гнаного в усі часи народу.