Історія
Церква Архангела Михайла в Рокитному
Століття українського літопису, що встелені жертвами кровопролитних воєн, політичних переслідувань, голодомору, червоного терору, атеїстичного більшовицького чаду… поховали під своїми останками незліченна безліч документів, артефактів і раритетів, які б могли пролити світло на походження і долю більшості архітектурних шедеврів, і тому стоять вони мовчазними пам’ятниками невідомим зодчим як вічне нагадування про помилки минулого для науки майбутнім поколінням.
Ось і час народження з ім’ям засновника першого храму в Рокитнянській садибі можна лише припустити умовно, спираючись на згадку Михайлівської церкви 1712 року – швидше за все її будівництво було профінансовано кимось із родини Донець-Захаржевських: Григорієм Єрофійовичем ( – 1693) (у зв’язку з його побожністю) чи його сином Федіром Григоровичем ( – 1706), під владою якого це українське селище почало стрімко розвиватися.
Східний ризаліт Михайлівського храму
Змінивши за чотири десятиліття трьох господарів, Рокитне в 1750-ому нарешті опиниться в руках тих, кому стане не просто однією зі статей доходу в сімейному бюджеті, а справжнім рідною домівкою, яку рік за роком не рахуючи коштів будуть облаштовувати, любити і пестити – після шлюбу з вдовою Пелагією Іванівною Черняк маєток відійшов Матвію Прокоповичу Куликівському (1711 -), який вибрав його серед своїх великих земельних слобожанських володінь вякості основної резиденції.
Йому-то і належить честь вважатися засновником офіційно описаної дерев’яної церкви Архангела Михайла з одним престолом на честь свого святого і дзвіницею на п’ять дзвонів побудованої в 1762 році. Хоча причини, що спонукали останнього полковника Харківського слобідського козацького полку спорудити новий храм замість колишнього, досі залишаються покритими мороком невідомості.
Син і спадкоємець Матвія – Михайло Куликівський (1756 – 1832) не тільки зберіг фамільну садибу, а й значно модернізував її, втіливши в кожній рисі численних будівель дух класицизму. Черга його перебудов дісталася до Архангело-Михайлівського храму з огляду на його незадовільний технічний стан в 1804-ому, а через рік 8 листопада нова велична рокитнянська ротонда була освячена єпископом Слобідсько-Українським та Харківським Христофором (Сулимою) (1750 – 1813)
Портал центрального входу церкви в Рокитному
Правда ще два десятиліття святиня існувала за старої дзвіниці, поки в 1827році її за сприяння все того ж Михайла Матвійовича не замінить собою кругла в плані (повторювала контурами основну споруду комплексу) з обвідною відкритою доричною галереєю першого ярусу та значно меншим за діаметром прикрашеним плоскими пілястрами і вузькими витягнутими арковими прорізами другим. При цьому округу як і в старі часи оголошував мелодійний передзвін п’яти дзвонів на її вершині.
Роботи з удосконалення внутрішнього планування були продовжені через чотири десятиліття, в наслідок чого в 1849-ому тут з’явилися крім головного холодного престолу на честь Архангела Михаїла дві теплих на хорах: в честь нерукотворного образу Спасителя (праворуч) і в ім’я мучеників Софії, Климента, Агафангела (зліва).
Фігура святого
А в 1895 році храмові довелося пережити грандіозну реконструкцію, що було викликано появою тріщин від тиску на опорні конструкції двох масивних печей теплих храмів. Однак ця перебудова спричинила крім усунення причини руйнування, видозміну профілю карнизів, ліквідацію хорів, розбирання царських врат, заміну сферичних куполів споруд комплексу на грановані, зникнення тригліфів фризу, замінення біхромного забарвлення стін на монохромне.
Вся картина світу, де панували процвітання і творення, впала, як картковий будиночок, з силовим захопленням влади на східноукраїнських землях в 1920-х атеїстичною владою кривавих рад. Для Архангело-Михайлівської церкви в Рокитному це означало початок боротьби за виживання, в якій вона зазнала нищівної поразки: в 1934-му для потреб бездушної державної машини були конфісковані дзвони, через два роки припинилися богослужіння, а за ними в царство безмовності назавжди пішли витончена дзвіниця і храмова огорожа (1939 рік) – там де підносилися хвали Всевишньому зазвучали шалені танцювальні ритми і порожні партійні гасла (будівля була віддана під клуб).
Західний ризаліт Архангело-Михайлівської церкви
Вийшовши неушкодженою з вогняного жерла розв’язаної комуністичним режимом та фашистською Німеччиною Другої світової війни 1939 — 1945, святиня на річці Мокра Рокитна піддалася новим випробуванням – весь радянський період, не дивлячись на величезну історичну цінність і місце в реєстрі пам’яток архітектури, її блюзнірски використовували як склад місцевого колгоспу для зберігання зерна, запасних частин, мінеральних добрив…
Повернення до витоків храму пов’язане вже з ерою незалежності України, на зорі якої 13 листопада 1991 року серед голих стін відбулася перша за довгі десятиліття служба, і почався довгий тернистий шлях до відродження: капітальний ремонт стін і покрівлі будівлі, створення по крупицях нового необхідного церковного начиння, облагороджування території. Так що нині рокитнянська святині, нехай і не в первозданному вигляді, радує душу своїх парафіян.
Архітектура
Південний фасад Михайлівського храму
Як невід’ємна частина садибного інтер’єру цегляна оштукатурена церква святого Михайла виконана в загальнодомінуючому класичному стилі, але зі своїми унікальними рисами, якими слугують круглий в плані основний периметр споруди, що є рідкістю для православних культових споруд, і два ризаліти: один підкреслює розташований в західній частині портал центрального входу, а в інший (східний) – вписана вівтарна апсида.
Обидва ризаліти прикрашені колонними портиками доричного ордера, що підтримують пологі трикутні фронтони, що вінчають фриз з нині знеособленими тригліфами. Причому крайні колони чотириколонного портика великого виносу паперті дублюють опори під самісінькою стіною ризаліту.
З інших архітектурних деталей зовнішнього оформлення варто відзначити круглі люкарни невисокого круглого же в плані барабана, три прямокутні ніші з ликами святих на кожному з фасадів ризалітів, міжярусний та лобовий карнизи; а внутрішнього – два розділених між собою високими арковими прорізами циліндричних обсяги, з яких зовнішній двосвітний є основною опорною конструкцією споруди, а внутрішній – має напівсферичне завершення.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., с. Рокитне, вул. Пролетарська, 1.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М29 (Е105) (Харків – Сімферополь) до Рокитного, а далі — головною в бік центру села до Архангело-Михайлівського храму.
Громадським транспортом з Харкова (автовокзал ДП «Холодна гора») до центру Рокитного, де розташована садиба Куликовських з церквою святого Михайла.