Історія
Пархомівська Покровська церква
Безкраї слобожанські лісові простори, які і зараз надійно зберігають в своїх зелених волохатих обіймах таємницю зародження тут людської літописі та дають волю живій уяві побачити через століття перші храми і таємні служби приховані від чужих очей та кочівників в густих хащах. Але ні – згідно офіційних документів станом на 1700 рік Пархомівка була поселенням без церкви.
Як володіння полковника і стольника Охтирського слобідського козацького полку Івана Івановича Перекрестова, котрим маєток був викуплений у Матвія Манковского в 1699-ому, вона почала перетворюватися в численне й багате село.
Однак достеменно стверджувати, що саме дбайливий господар був засновником першого храму села на березі Котелевки неможливо, бо саме на 1704 рік, який рахується офіційною датою народження Покровської церкви, випадають кардинальні зміни в долі Пархомівки – згідно царського указу Петра I (1672 – 1725) від 8 березня того ж року вона з усіма селянами та іншим майном Перекрестова відійшли до державної казни.
Центральний вхід Покровської церкви в Пархомівці
Так що завдяки старанням козачого полковника чи милості державної влади але скромний дерев’яний критий соломою храм з’явився саме в 1704 році. Причому не тільки службам батька Григорія Андрійовича Ганзєєвського він був зобов’язаний своєю широкої популярності у населення округи, а й мелодійним дзвоном своїх дзвонів.
Гармоніювати з чудовою витонченістю простих форм італійського палаццо нового власника Пархомівки, якому село було подаровано за заслуги перед вітчизною Катериною II (1729 – 1796) скромний храм звичайно ж не міг, так що графу Івану Михайловичу Подгорічані ( – 1779) довелося значно його перебудувати – так з’явилося величне трипрестольне п’ятибанне спорудження виконане дерев’яних справ майстрами.
Але простояти йому судилося всього лише десятиліття – невтішна вдова Варвара Романівна Подгорічані (1733 – 1785) вирішила перебудувати пархомівську церква на честь Покрова Пресвятої Богородиці в камені, для чого нею були виділені чималі кошти, а проект замовлений відомому архітекторові.
Та тільки плодів своєї праці графина не побачить – величний одноголовий з двома вежами-надбудовами храм нестандартного планування буде закінчено і освячено лише в 1808-ому. Споруда вийде настільки незвичайним, що слава про неї хвилею прокотиться по окрузі разом з малиновим дзвоном її триярусної окремо побудованої дзвіниці, про яку в народі будуть ходити легенди, адже висотою вона була сорок сім метрів, а передзвін її можна було почути на відстані тридцять кілометрів.
Люкарна з образом Покрова Богородиц
Чудо-святиня крізь низку нетривалого господарювання нових власників у зв’язку із згасанням роду Подгорічані в середині XIX століття не залишить байдужим серце Луки Петровича Вучічевича, який в пам’ять про відписавшого йому Пархомівку дядька Івана Вукотіча подарував храму тисячу рублів сріблом на спорудження ризниці, тим самим внісши остаточний штрих в вигляд православної обителі Божої.
Храм в добробуті й достатку переживе сім’ю магнатів Харитоненків (купча від 1872 року), котрі перетворять селище на один з промислових центрів переробки цукрових буряків своєї імперії, і Першу світову 1914 – 1918 років, поки владу на землях Східної України не захоплять криваві ради, які після десятиліть опору місцевої пастви в 1948-ому його все ж таки закриють, а дзвіницю пошкоджену у Другій світовій і зовсім розберуть на будматеріал.
Новим призначенням величного храму стала банальне зберігання сировини і готової продукції побудованого ще Харитоненками розташованого поруч цукрового заводу. В якості складу він служив аж до набуття Україною незалежності і повернення святині до православних пенат в 1993 році.
Дзвіниця пархомівської церкви
Довгі роки, багато сил і коштів знадобилися місцевим жителям для відновлення святині, адже за підсумками радянського правління від неї фактично залишилися лише голі стіни та й то позбавлені колишнього розкішного розписного оздоблення, яке за непотрібністю промисловцям просто був забілений. І ось наприкінці 2010-х Покровська церква, нарешті, заграла усіма барвами своєї унікальної краси, а поруч з’явилася, нехай і не така велична, але все ж дзвіниця.
Архітектура
Одна з найстаріших православних святинь Харківщини нині являє собою комплекс з створеного за проектом Петра Антоновича Ярославського (1750 – 1810) храму і невеликої сучасної білоцегляної триярусній вежі-дзвіниці круглої в плані під шатровим з заломом дахом та арковими прорізами верхнього ярусу.
Покровська ж церква являє собою хрестовокупольну споруду в класичному стилі, особливістю планування якої служить переважання поздовжньої осі, в західному торці якої розташований центральний вхід і дві вежі-надбудови на краях обсягу (до будівництва окремо розташованої споруди дзвіниці виконували роль дзвіниць), над поперечною.
Південна вісь трансепта храму Покрова
Відмінними рисами архітектурного вигляду храму служать напівсферичний купол над средохрестям, трикутні фронтони просторових гілок, люкарна із зображенням Покрови Пресвятої Богородиці над центральним входом, високі аркові віконні прорізи круглих барабанів, французький руст кутових лопаток, профільований лобовій карниз, гострі шпилі веж та купола, а також чотириколонний напівкруглий портик доричного ордера нартексу.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., с. Пархомівка, вул. Кооперативна, 16.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Е40) (Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ростов-на-Дону) або Р46 (Харків – Охтирка) / Р45 (Суми – Богодухів). Далі Т2106 (Старий Мерчик – Краснокутськ) / Т1702 (Губарівка – Козіївка – Краснокутськ – Колонтаєв) до Краснокутська, Пархомівки розташована вісьмома кілометрами західніше. У селі по головній прямувати до розвилки біля палацового парку, в північній частині якого знаходиться Покровська церква.
Громадським транспортом з Харкова (автовокзал №2) до Краснокутська, а потім попутним – до центру Пархомівки, де поруч з палацом Подгорічані розташований храм.