Коли віра і пам’ять людська здобувають перемогу над силою зброї і злобою, на світ народжується маленьке диво і сонце виходить з-за хмар.
Храм-каплиця поруч з пам’яттю про те, хто стояв біля витоків червоної чуми на українській землі, яка забрала мільйони життєвих безвинно убієнних.
Величний храм з незвичайним минулим, який переродженням зобов’язаний науковому прогресу і індустріальному гігантові.
Дві сутності – одна будівля, де минуле – поклоніння десятій музі, а майбутнє належить вірі в Ісуса Христа.
Куточок миру і спокою для душ мандрівників на березі свавільного Дніпра, де віра Христова свої промінням осяює життєвий шлях минулого, сьогодення і майбутнього.
Католицька троянда, що на зорі третього тисячоліття розпустилася на одній з тінистих алей запорізького парку.
Маленька православна святиня біля ніг вікового богатиря, який зберігає у своїх гілках всю історію української землі.
Пам’ять про ту, хто приніс грузинській землі світло християнства і подарував велику святиню, за життя благими діяннями звівши себе в ранг апостолів.
Крихітна православна святиня, якій визначено стати наріжним каменем величного комплексу в самому центрі сучасного міста.
Маленька витончена перлина загублена в зеленому листі парку на честь київської княгині, яка запалила лампадку віри на українській землі.
Повсталий з попелу символ запорізького православ’я в самому серці старого міста, якому пам’ять поколінь залишила на зберігання згадки про повітовий Олександрівськ, яким йому вже не бути.
Білий лебідь віри, що пливе над століттями бур і негод української землі, щоб принести мир і спокій у душі істинних вірян.
Народжена у вогні твердиня віри, як символ протистояння стародавнього міста всім бурям часу і віри в майбутнє благоденство.
Один з величних дітищ як пам’ятник родині великих меценатів, що подарували так багато шедеврів архітектури українській землі, який і нині прикрашає головну площу міста над Устею.
Нова зірка на небосхилі українського православ’я, запалена на зламі тисячоліть, щоб нести мир і спокій у серця українців.
Біла перлина в сакральному намисті стародавнього міста, яке чуло тупіт королівських процесій і брязкіт зброї великих полководців.
Святе місце древнього народу, що канув в морок століть за довго до народження нової ери, щоб стати прабатьками перших слов’ян.
Таємні знання землі завмерлі в кожному камені, до кожній гілці, в кожній травинці острова з багатою історією і містичною сутністю, що вабили людину з давніх часів.
Величний храм як пам’ять про минулу безмежну могутність і незліченні багатства в найвищому прояві смирення і покірності єдності перед Богом.
Монументальне творіння тисяч рук, яке і нині зачаровує свій піднесеною духовністю, що проступає крізь товсті оборонні стіни і грізні дозорні вежі.