Домініканський монастир у Жовкві
Храм материнських сліз про передчасно померлого сина, який склав свою голову на ратному полі як вірний син полькою корони.
Будинок жебракуючих братів-проповідників, що століттями несли слово Боже по світу.
Храм материнських сліз про передчасно померлого сина, який склав свою голову на ратному полі як вірний син полькою корони.
Будинок жебракуючих братів-проповідників, що століттями несли слово Боже по світу.
Сумна пам’ять про величності католицького храму, що парить над невеликим селищем біля злиття двох річок.
Загублений у віках образ з маловивченою історією.
Найбідніший монастир міста над Смотричем ордена, що рятував християнські душі з мусульманської неволі, який створив один із найпрекрасніших храмів на славу Господа.
Перлина в стилі бароко що ось вже скоро як три століття охороняє кожного, хто входить до Кам’янця по древній дорозі життя.
Одне ім’я і дві церкви, віддалені одна від одної через простір і час, але пов’язані єдиним поривом істинної віри.
Зберігач релігійного культу Кам’янця, що пройшов крізь найважчі гоніння та утиски влади, щоб воскреснути на зорі нових часів.
Матеріальний свідок розквіту і могутнього панування в Кам’янці вірменської діаспори, яка, переживши епоху свого розквіту на подільській землі, розчинилася в хиткій імлі часу.
Велетень, шпиль якого майорить над строкатим покривалом дахів древнього міста.
Твердиня православ’я, що будувалася на століття, та якій судилося було, не простоявши і пів-століття, стати фундаментом нового атеістічно ладу, щоб відродиться в колишньому вигляді на зламі тисячоліть.
Райський куточок під аскетичною оболонкою в зеленому оксамиті скверу.
Один з найдавніших храмів Поділля, що з’явився на світ до народження Кам’янця.
Два імені і таємниця народження в непримітному провулку на задвірках історії одного з чудес української культури.
Святе місце тричі увінчане церковними куполами, яке століттями служило справі добра і миру.
Маленький храм у підніжжя могутньої фортеці, як квітка життя і світу серед руйнівних сил війни.
Храм, який пережив неволю і уніатську залежність, щоб перетвориться на головну православну твердиню Кам’янця.
Яблуко розбрату, за яке палко боролися парафіяни не злякавшися гніву всесильних церковних служителів.
Пам’ять про ті далекі часи, коли мусульманство панувало на Кримському півострові, а його благодатна земля давала їжу і дах сотням ченців-послідовникам Магомета.
Оповите легендами священне місце, де лише осколки могильних каменів та зяючі рани-провали серед густої хащі нагадують про давно минулі століття.