Вежа дзвіниці вірменського собору Кам'янця

Історія

Південно-західний фасад вежі колишнього Миколаївського вірменського собору в Кам'янець-Подільському Південно-західний фасад вежі вірменського собору Кам'янця

Кам’яний велетень пам’яті про храм, що колись суперничився з нині діючою Миколаївською церквою за звання першого вірменського оплоту віри на кам’янецькій землі, яку принесли вихідці далекого Закавказзя на простори своєї нової батьківщини в кінці XIV століття.

Чи був собор тим самим, який побудував Сінан, син Котлубея, в 1398 року наукою ще не доведено, але якщо це був він, то документальна історія відстежує його долю як дерев’яного храму, який через століття (1495 рік) після руйнівної пожежі постає вже в кам’яному візантійському облич уніатського, а потім вірмено-католицького віросповідання.

Однак під час тривалих бойових дій польсько-турецької війни 1672 – 1676 років на Поділлі саме будівлю вірменського собору було практично знищено в той час, як вперше документально згадана башта-дзвіниця (імовірно датується кінцем XV-початком XVI століття), після повернення міста Речі Посполитій в 1799 році згідно Карловіцкого мирного договору використовується для здійснення богослужінь під ім’ям каплиці святого Стефана.

Перебування в руїнах будівлі головного вірменського оплоту віри Кам’янець-Подільського і виконання його функцій дзвіницею тривало аж до середини XVIII століття, коли на кошти жертводавців вірменським духовенством були розпочаті ремонтно-реставраційні роботи, що благополучно завершилися у 1767 року.

Вежа-дзвіниця колишнього вірменського собору над Старим містом у Кам'янець-Подільському Вежа-дзвіниця вірменського собору над Старим Кам'янцем

27 червня 1791-ого храм разом з дзвіницею був освячений на честь святого Миколая львівським архієпископом Яковом Тумановічем. Спочатку богослужіння тут, як і належить, велися виключно на вірменській мові згідно вірмено-католицького уніатського ритуалу, але з плином часу і посиленням тиску польської шляхти, коли вірменська діаспора поступово зникла з міста на високому плато в закруті Смотрича, тут запанувало римсько-католицьке духовенство (кінець XVIII – початок XIX століття).

В якості католицького собор діяв аж до початку ХХ століття, коли з приходом в подільські землі радянської влади почалися атеїстичні гоніння, що потягли за собою незліченну кількість жертв, в числі яких значиться і будівля вірменського собору святого Миколая знищена в 30-х роках. Від колись прекрасного комплексу в нагадування залишилася лише дзвіниця та кам’яна огорожа храмової садиби.

З пробудженням інтересу радянської держави до своїх забутих архітектурних реліквій минулого в післявоєнні роки будівлю башти-дзвінниці кілька разів реставрували (1958, 1975, 1983), але відновлення діяльності її пов’язане з початком нового тисячоліття, коли в 2005 році територія комплексу собору була передана в розпорядження вірменської діаспори Кам’янця.

Архітектура

Церковний двір вірменського собору, що зберігся до наших днів, являє собою замкнутий чотирикутник периметром шістдесят на п’ятдесят метрів орієнтований з північного заходу на південний схід, межі якого надійно охороняють кам’яні стіни, які збереглися до наших днів у вигляді аркади з парними колонами доричного ордера за ажуром решітки Вірменської вулиці і закладених арочних прольотів з боку Миколаївського провулка, де раніше знаходився центральний вхід.

Північно-східний фасад дзвіниці колишнього вірменського собору святого Миколая Кам'янця Північно-східний фасад дзвіниці вірменського собору в Кам'янець-Подільському

Північно-західну частину храмової садиби займає та сама квадратна в плані (довжина одного боку становить одинадцять метрів) пятиярусная вежа-дзвіниця. Її домінуючий (завдяки висоті в тридцять вісім метрів) над старою частиною Кам’янець-Подільського обсяг на першому ярусі перекритий циліндричним склепінням з розпалубками і конхою над апсидою із стрілчастим вікном; повідомлення з другим відбувається за рахунок двох сходів кам’яних (внутрішні) та дерев’яних( зовнішньі); на третьому, як і на п’ятому, поверху для оборони споруджені з кожного боку бійниці з розширюючимися в обидва боки щоками; у четвертому – влаштовані вузькі високі арочні вікна (по одному з кожного боку); а на п’ятому ярусі кути прикрашені круглими башточками під високим шатровим дахом, додатково посиленими трьома бійницями ключевидной форми.

Оштукатурені зовнішні фасади дзвіниці колишнього вірменського Миколаївського собору поярусно членят білокам’яні карнизи, а її центральний вхід обрамляє білокам’яний ж ренесансний портал. Вінчає всю цю пишність восьмигранний шатер, увінчаний барабаном з маленькою голівкою.

Центральна будівля собору, що колись прикрашало храмове подвір’я, була виконана у візантійському стилі: центральний прикрашений греко-римським фронтоном вхід із заходу, розташована на сході вівтарна частина, крита галерея, що оперізувала будівлю з трьох боків і домінуючий восьмигранний купол.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Вірменська, 1.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці ) до Кам’янця, а потім пр. Грушевського / Хмельницькому шосе – вул. Князів Коріатовичів через Новопланівський міст в Старе місто, де по вул. Троїцькій, вул. Старобульварній до площі Вірменський ринок. Тут бере свій початок вул. П’ятницька, на розі якої з вул. Вірменською височіє вежа-дзвіниця.

Громадським транспортом до вокзалів Кам’янець-Подільського, а потім до кінцевої зупинки Старого міста “Вірменський ринок”, пройшовши вздовж якої слід перейти на вул. П’ятницьку, на перетині якої з вул. Вірменською знаходиться комплекс зруйнованого собору святого Миколая.

Виктория Шовчко