Історія
Чернечий орден, створений для визволення християнських душ з ісламського полону ще на зорі другого тисячоліття, і через століття стояв на сторожі інтересів світу під знаменом хреста, коли першим разом з парламентарями входив до розорених мусульманськими військами міст і селищ для здійснення своєї богоугодним місії.
Саме для виконання покладених на себе обітниць з порятунку і захисту прав населення, що сповідувало католицизм, в 1699 році в Кам’янець, який залишала турецька армія згідно умов Карловіцкого мирного договору, разом з приймальною комісією Речі Посполитої прийшли перші монахи-тринітарії.
На перших порах жебракуючому ордену, чинному під девізом «Слава – Трійці, полоненим – свобода», комісарами була віддана споруджена біля Лядських воріт у османський період мечеть, будівля якої, однак, була сильно пошкоджена попереднім повінем, а близьке розташування до заплави річки Смотрич не обіцяло і в майбутньому їй спокійного існування.
Тому незабаром тринітарії покинули свій негостинний притулок на користь затишного маєтку на вершині плато біля Замкового мосту, який один з братів по імені Михайло отримав за три роки до цього (в 1696 році) у спадок від кам’янецького міщанина Хоцимирського.
Роль ордена, який існував і творив свої добрі справи лише подаяннями, в щойно звільненому від турецького ярма місті була настільки велика, що вже в 1712 році на зібрані кошти був споруджений дерев’яний костел, в той час як будівлі маєтку стали притулком чернечої братії.
А в 1750 році на пожертвувані кошти було розпочато масштабне будівництво Тринітарського монастирського комплексу з каменю, яке знайшло своє гідне завершення в 1765 році введенням в експлуатацію кляшторних житлових і господарських будівель і освітленням костелу на честь Животворящої Трійці біскупом Красінським в 1780 році.
З встановленням ж на Поділлі влади Російської імперії наприкінці XVIII сторіччя існування монастиря тринітаріїв, як одного з найбідніших і нечисленних в Кам’янець-Подільському, прийшов логічний кінець – в 1842 році він був закритий, а його будівлі – пристосовані спочатку під потреби Палати Державного майна. Пізніше (в кінці XIX століття) колишній кляшторний дах ділили Повітове Поліцейське управління, Архів Подільського губернського управління та міська пожежна команда.
При всьому при цьому Троїцький костел продовжив виконання своєї високої духовної місії, переживши реконструкцію, в ході якої під талановитої пензлем І. Пагтля до невпізнання змінилися його інтер’єри.
Друге десятиліття неспокійного ХХ століття ознаменувався для католицького храму, як і для незліченної кількості інших оплотів віри всіх течій і конфесій на теренах нової країни на ім’я СРСР, початком епохи забуття – костел було закрито, а в післявоєнний період в постраждалому (зруйновано частину покрівлі) в ході бойових дій Другої світової війни будівлі розмістився Обласний державний архів Хмельницької області.
Лише в 1977 році, нарешті, культурно-історична цінність храму біля головних воріт старого Кам’янця була гідно оцінена державою, коли була розпочата масштабна реконструкція будівлі, яка, а іншим, не торкнулася внутрішніх її інтер’єрів. Ремонтно-відновлювальні роботи були закінчені у 1984-ому.
На зорі нових часів (здобуттям Україною незалежності), коли було знято офіційну заборону на релігію, в стіни колишнього Тринітарського костелу повернувся Святий Дух разом з представниками греко-католицької громади, яка в 1992 році почала проводити в храмі релігійні богослужіння. Зараз ця відреставрована церква носить ім’я святого Йосафата.
Архітектура
Барокова перлина одній з головних площ старого Кам’янець-Подільського являє собою однонавовий кам’яний храм під напівциркульними склепіннями на распалубках із дзвіницею, що складається з об’єднаних лучковими арками трьох пілонів на високому постаменті, в північно-східній частині двору.
Зовнішнє просте і, разом з тим, вишукане оздоблення колишнього Тринітарського костелу Кам’янця складають пілястри тосканського ордеру, на яких покоїться фронтон з декоративними скульптурами і вазонами, та прямуючі до центрального входу двухмаршеві сходи з примикаючою стіною і двопілонними воротами так само декорованимиі скульптурними зображеннями святих.
Внутрішні інтер’єри в стилі пізнього бароко католицького храму, нині гармонійно підкреслені білизною стін, підкреслюють спарені пілястри і раскрептовка антаблемента.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, АР Крим, м. Кам’янець-Подільський, вул. Трінітарська, 1.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці ) до Кам’янця, а потім по пр. Грушевського – вул. Князів Коріатовичів через Новопланівський міст в старе місто в петлі Смотрича, де по вул. Троїцькій, а потім вул. Старобульварній прямуватимуть до площі Вірменський ринок, де розташована будівля колишнього Тринітарського костелу.
Міським транспортом до Кам’янець-Подільського, а потім – маршрутними таксі до кінцевої зупинки «Вірменський ринок» в Старому місті, на якій розташований католицький храм святого Йосафата.