Історія

Розпорядження Сізігмунда I (1467 – 1548) про включення Кам’янця до переліку обов’язкових для ведення комерції іноземних купців міст і вірменська монополія на торгівлю всередині міських стін зробили 1543 рік точкою відліку існування поселення в долині біля підніжжя Кам’янець-Подільської фортеці, де за розпорядженням старости Влодека розмістилися склади підприємців зі сходу. Тому-то місцевість і отримала благозвучну східну назву Караван-сарай, що у спрощеній інтерпретації існуює і донині.

І хоча, мабуть, тут приблизно в той же час з’явився перший храм, через брак достовірних документальних даних дослідники відносять його будівництво до XVII сторіччя – саме тоді (у 1672 році) церква на Карвасарах згадується зі схематичне зарисовкою на плані міста як російська в ім’я святого Хреста.

Потім будуть руйнівні для Кам’янця наслідки російсько-турецької війни 1672 – 1676 років, в ході яких твердиня на Смотричі на двадцять сім років потрапить в неволю до Османської імперії, а православний оплот віри перетвориться на мусульманську мечеть, придбавши надбудову у вигляді мінарету, що все таки не вбереже храм від руйнування.

З поверненням Поділля в обійми Польщі за умовами Карловицького мирного договору від 1699 року в місті домінуючу роль займає католицька церква, закликаючи опалу і гнів можновладців на голови іновірців з метою залучення в своє лоно найбільшої кількості парафіян. Тому не дивно, що своїм другим народженням Хрестовоздвиженська церква була зобов’язана уніатському священикові Гавриїлу Божовскому, стараннями якого в першій чверті XVIII століття новий дерев’яний храм зайняв своє споконвічне місце.

Мабуть, саме через те, що кількість пасти в Карвасарах було настільки мало (в 1739 році налічувалося лише три десятки осіб) та коштів на гідне підтримання оплоту віри не вистачало, вже через п’ятдесят років нагально постало питання про заміну старіючої будови, якому великої шкоди завдали повені в заплаві Смотрича 1765 і 1770 років.

Ослаблення Польщі і безперервні її війни з Російською імперією відклали вирішення цього питання на чверть століття. Лише з встановленням над Правобережною Україною влади під скіпетром Романових в 1799 році починаються роботи зі спорудження нового храму, який через два роки (1801) був освячений Каллініком Нагорським як православна Хрестовоздвиженська церква, а ще через пів-століття (1863), не дивлячись на те що прихід залишався одним з найбідніших в єпархії, поруч з нею на місці колишньої твердині віри зайняла своє місце дзвіниця.

Під кінець XIX століття в храмовий комплекс входили вже не тільки безпосередньо церква з дзвіницею, а і дві будівлі, в яких розміщувалися будинок священика і церковно-приходська школа, що було обумовлено значним розширенням територіального впливу Хрестовоздвиженської, в прихід якої на той момент були включені вже шість сіл.

ХХ сторіччя, що почалося для церкви в променях процвітання (в 1923 році паства становила понад півтори тисячі прихожан), надалі принесло православному оплоту віри у підніжжя кам’янецької твердині забуття і занепад: у 1920-х його закривають, продавши частину майна, потім нетривалий період десятирічного відродження (1945 – 1953), після чого тут розміщується кінотеатр (1953 – 1956), і знову три десятиліття за закритими дверима, не дивлячись на визнання історичної цінності дерев’яної будівлі державою.

Зоря нових часів настала для Хрестовоздвиженського храму в 1987 році, коли почалися роботи з його реставрації з метою повернення первозданного вигляду. А трьома роками пізніше оплот віри нарешті був переданий у дбайливі руки прихожан, що поступово рік за роком вкладали свої сили і душу щоб відродити втрачену перлину, якої нині постає він перед очима здивованої публіки.

Архітектура

Нині церква на Карвасарах являє собою тризрубний одноглавий храм з ризницею та ганком, виконаний з дерева на фундаменті з вапняку із прибудованою на деякому віддаленні в північній частині дерев’яною ж дзвіницею. Кожен зі зрубів (центральний з яких триярусний і більш високий), як і периметр дзвіниці, в плані являє квадрат.

Внутрішній простір ошалеванних дошками стін нефа об’ємно об’єднано з бабинцем, перекриття якого, як і вівтарної частини, плоскі, високим прямокутним отвором. Вихід з будівлі прикрашає невисоке ганок на чотирьох різьблених опорних стовпчиках, а прикрасою дзвіниці під високим стрілчастим дахом служать восьмигранні вікна галереї верхнього ярусу.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Карвасари, 24.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Н03 (Житомир – Хмельницький – Чернівці), яка в місті прямує проспектом Грушевського / Хмельницьким шосе до з’їзду на вул. Луначарського на південній околиці міста, яка змінює назву на вул. Карвасари.

Або трасою Е85 (М19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до села Товсте, звідки по Р24 (Р48) до Кам’янець-Подільського. Далі по Орининському / Жванецькому шосе до з’їзду на вул. Об’їзну, уздовж якої слідувати до вул. Карвасари, де знаходиться храм.

Громадським транспортом до Кам’янець-Подільського, а потім – маршрутним таксі до Російських фільварок, а потім через підвісний міст до Хрестовоздвиженської церкви.