У різні часи тут пеклися про благоденство душі і тіла, тут храм віри змінив притулок прихильників фізичного розвитку.
Історія оплоту віри колись чисельної грецької громади Євпаторії, де світлих днів було менше, ніж десятиліть забуття й занепаду.
Прекрасний пам’ятник світової релігії, похований під уламками великої держави.
Її народження – плід гарячих суперечок та інтриг, а подальша доля – шлях безвісті і розчарувань.
Пам’ять про тих, хто в мирні дні і у важкі роки війни до останньої краплі віддав свій борг Батьківщині, щоб залишитися в серцях поколінь своїх соратників.
Витончена башточка за вітражним склом на честь великого покровителя військового братерства, перед яким тремтить і відступає найлютіший ворог.
Символ однієї з найстаріших громад Євпаторії, яка переживала всі злети і падіння разом зі своєю святинею як відображенням її долі.
Аскетичність архітектури при вишуканості обробки – символ вірменської духовності на Кримській землі.
Храм ремісничої єврейської громади в самому серці старого Гезлева, який більшу частину свого життя прослужив сховищем не духовних, а матеріальних цінностей.
Тут під шестикінечною зіркою Давида нині підносить свої молитви нечисленна, але згуртована громада древнього міста з сучасною історією.
Найстаріший оплот християнства на євпаторійській землі, який підтримував і оберігав місто в найважчі для нього моменти двохсотлітньої історії, не дивлячись на те що сам двічі піднімався з попелу.
Останній оплот віри на Кримському півострові для останнього імператора всеросійського.
Унікальний пам’ятник загадкової релігії, традиції та ритуали якої покриті покривалом містики.
Кам’яні руїни, що мовчазно зберігають таємницю свого народження і своєї долі, які поступово рік за роком по крупицях зникають, щоб одного дня розчиниться в часі, несучи з собою свої загадки.
Храм тих, кого на плаеті залишилися лічені одиниці, хто розчиниться в часі, уносячі з собою таємниці своїх традицій, віри та мови.
Біломармуровий куточок спокою, повитий зеленими лозами винограду, де тиша і спокій мовчазно зберігають спокій зникаючої релігії воїнів, яким володарі світу довіряли свої долі.
Храм в ім’я того, хто прийняв мученицьку смерть по чужій бездушній волі, хто удостоївся почесного звання Визволитель і чия душа назавжди залишилася в Ялті.
Золота перлина православ’я, що потопає в зеленій блакиті і вже більше століття несе світло для тих, хто відкрив душу для Христа.
Невелика домова каплиця на долю якої випав щасливий жереб храму Божого, де таємні сподівання та негаразди довіряли небесам члени імператорської правлячої сім’ї.
Тут почалося царство того, хто став останнім імператором великої імперії, щоб скласти свою голову під її руїнами через чверть століття як символ падіння російської монархії.