Один з центральних храмів колишньої ханської резиденції, яку століттями оспівували у своїх віршах поети, а великі світу намагалися завоювати, щоб володіти цією східною перлиною.
Тут таємниця буття прихована за кам’яно-дерев’яними стінами, щоб лише перед присвяченим прочинити покрив істини.
Там, де лише птахи гніздяться і гуляє вільний вітер, шукали притулку ті, хто за свою віру готовий був мужньо терпіти всі негоди і знегоди, хто мовчки віддавав своє життя за Христа.
Охоронюваний вже більше тисячі років уступом скелі храм, створений рукою людини в ім’я тієї, що подарувала світові надію на порятунок.
Перлина східного релігійного зодчества, щедрою рукою майстра зронена на золотий пісок чорноморського узбережжя.
Мечеть зі щасливим ханським жеребом, долею якої були чути поклик повелителів народів до небес, істовство їх віри, таємні помисли і бажання.
Його стіни досі пам’ять про перших проповідників християнства, які живлячися лише силою віри, змогли своїми руками створити в товщі скелі цілий монастир з вісьмома храмами, щоб пережити у віках всі злети і падіння, розквіт і занепад Кримського півострова зі зміною його поколінь.
Храм з трагічною долею, яка переслідувала його впродовж двох століть невблаганною рукою кожен раз звертала на попіл, щоб відродити і знову скинути в безодню часу єдиний оплот віри Корабельної сторони.
Храм міста-порту, сам білий образ якого нагадує про морське народженні, проступаючи крізь кам’яну кладку стін перевернутим кілем до блакитної безодні корпусом корабля.
Народжений у муках, як і релігія, яку він представляє, в країні, де знаходиться.
З його ім’ям ототожнюють появу офіційної державної релігії Російської імперії, якої ще тільки належало в муках стати оною, щоб через століття піддатися гонінням, як і та, чиє місце вона зайняла.
Посланець з тих далеких часів, коли Севастополь був одним найбільш віротерпимих міст величезної Російської імперії, де сусідили костели та православні церкви, синагоги і мусульманські мечеті, кірха і кенасса.
Високий шпиль мінарету і рослинний ажур віконного обрамлення – маленький шматочок сходу, якому був колись підпорядкований практично весь Кримський півострів.
Храм на варті моральності і віри, який захищав православ’я від зазіхань сект, щоб нести розумне, добре, вічне тим, хто жадає знань.
Покровитель севастопольської просвіти для робітників і військовослужбовців, скинутий підступної рукою на саме дно з надією на відродження.
Він вистояв дві спроби підриву і війну, щоб упасти під залізною рукою байдужого прогресу і почати життя заново на зорі нового тисячоліття.
Його стіни – пам’ятка про милість порятунку в самий трагічний день, коли місто впало в руїнах, а його мешканці змушені були ризикуючи життям пройти по воді, як Місія.
Тричі перероджений золотоверхий собор, життя якого – доля міста, десь похмура і сумна, десь світла і піднесена зі своїми героями і антигероями.
За його стіни билися і вмирали на всьому протязі існування, і баталії ці не вщухають і донині, коли над головою світить мирне сонце, освітлюючи дорогу в майбутнє.