Мальовниче блакитне мереживо, що химерним павутинням затягло розлогий яр між крутими донецькими пагорбами, як нагадування простим смертним про безкраїсть фантазії матінки-природи з її мріями про незбагненне.
Річка з нетривіальний назвою у аристократично-вишуканому вбранні, крізь яку пройшла вся історія східноукраїнських земель, щоб кожного разу змінити їх до невпізнання для наступних поколінь.
Солодкий смак, який тамує жагу в найспекотніші дні одним ковтком, який вже четверте століття стоїть на сторожі здоров’я українців, який забути неможливо.
Джерело гідне найшановніших осіб оповите легендами та народною любов’ю, які встояли попри століття намагання східного сусіда стерти згадку про історію та бувальщину цієї родючої землі.
Скромна святиня, за червоною цеглою обладунків якої жевріє справжнє католицьке серце Делятина серед витонченої вишуканості білого муару внутрішнього вбрання.
Друге століття на українській передовій боротьби за духовність, де бої не вщухають ані на хвилинку, лише іноді завмираючи, щоб поновитися з новою силою.
Велична міська брама під захистом вісниці-Іриди, як ментальний переддвер’я вишукано-аристократичної перлини Буковини гідної корони самого короля.
Данина пам’яті могутній імперії, який вже більше століття не снує, та талановитим зодчим, що вписали своє ім’я золотими буквами на сторінки історії архітектури в якості останніх адептів віденської сецесії.
Спадок-подарунок однієї іменитої сім’ї католицькому орденові, що перетворив невеличке селище на культурно-духовний центр округи та проніс славу про неї крізь десятиліття радянського забуття.
Вишуканість величного храму в застиглій ідеальності форм, яке є результатом творіння справжнього генія як провідника руки Господа на землі.
Залишки колишньої пишної зеленої краси гідної королів та імператриць, скореної безжальною рукою природи, яка не любить людського втручання в свої володіння і наполегливо стирає всі його сліди крок за кроком.
Куточок тиші і спокою серед гомону та божевілля сучасного життя, в якому так замало місця для відпочинку та лагоди у мирі із всесвітом та самим собою.
Фамільний комплекс з кам’яним серцем палацу-фортеці серед шепіту зеленої розкоші колись прекрасного парку під кришталеві відблиски легкої брижі ставу.
Пам’ятник архітектури, поставлений на благо служіння вінницькому суспільству, що зберегло йому життя за байдужості окупаційної радянської влади та не дало зникнути історії маленького селища написану на його стінах невидимими чорнилами.
Древня православна святиня на століттями намоленому місці, що змогла вижити в найгірші часи радянської атеїстичної окупації, як наочний доказ тріумфу вічної віри над примхами тимчасових земних правителів.
Витончена королівська перлина храмового зодчества, в якій під рукою генія поєдналися бароко та рококо, щоб прикрасити маленьке містечко з великою історією винницької глибинки.
Архітектурний гігант монументалізму, яких похоронив під своїм бетонним саркофагом ті світлі спогади безтурботного маріупольського життя початку ХХ століття, коли міськими вулицями їздили фіакри, заводчани отримували гідну зарплатню, а горизонт був білим від суден на рейді.
Пам’ятник перших радянських п’ятирічок урбанізації, коли турбота про благо народу ще не відійшла на задній план під красивими гаслами із нульовим змістом та практичним застосуванням.
Найреспектабельніші апартаменти міста для вибагливих і не дуже панів, які пам’ятають імена відомих улюбленців публіки всієї країни та надійно охороняють іхні маленькі та великі таємниці.
Вершитель доль міжнародних угод під затишним дахом гостинного господаря, який протягом десятиліть працював на благо та розвиток Маріуполя та його мешканців, хоча і був вихідцем з далекого Апеннінського півострову.