Готель "Спартак" в Маріуполі

Історія

Маріупольський готель "Спартак" Готель "Спартак" в Маріуполі

Італійці – одні із завзятіших першопроходців світу, в пріоритетах яких на першому місті завжди стояв комерційний розрахунок. Вперши вони з’явилися в гирлі Кальміусу ще в часи слов’янських племен, потім вони вели справи під пильним оком козацької фортеці. Золото українських степів в контексті зручної для них морської інфраструктури, яке швидко оберталося на дзвінку європейську монетую, вабило до міста десятки апеннінців в надії на казкове збагачення.

В ХІХ столітті кількість італійців в Маріуполі зросла на стільки, що вони влаштували невеличку діаспору, а одна з міських вулиць, де вони мешкали, на знак поваги і нині носить ім’я їхньої нації. Мабуть саме в той час до Приазов’я прибув пращур майбутнього італійського консула.

На сторінках місцевої історії сам Емануїл Спиридонович ді Поллоне з’являється в останній чверті ХІХ століття вже в якості купця першої гільдії та співвласника суднохідної компанії “Звороно та ді Поллоне”, що входила в десятку найбільших підприємств морського вантажного перевезення імперії. Звичайно ж така поважна людина для підкреслення свого статусу повина була мати відповідний дім, хоча за яких обставин була придбана земельна ділянка в одному кварталі від Італійської історія досі замовчує.

Кутовий ризаліт колишнього будинку ді Поллоне Кутовий ризаліт будинку ді Поллоне

Але приблизно в 1884 році на розі Харлампіївської та Георгіївської з’явився двоповерховий особняк італійського підданого Емануїла Спиридоновича, в якому з наступного року він в якості віце-консулу представляв свою батьківщину чотири години з ранку і одну – після обід. Пізніше на нього ж були покладені віце-консульські функції Австро-Угорської імперії.

В тому ж 1895-ому, ді Поллоне став щасливим володарем тогочасного технічного чуда, телефона — його будинок третім з місцевих був підключений до тільки-но створеної мережі (першими двома були купець Спиридон Йосипович Гоф та іспанський віце-консул Йосип Миколаєвич Видович).

Свою службу в якості віце-консульської резиденції ці стіни продовжували до початку Першої світової війни ХХ століття, після чого ди Поллоне судячи з усього продав їх, існує версія, що стоматологу місцевої Олександрівської гімназії Давидові Мошковичу Фельдману (Рапопорту).

Новий власник перебудував його імовірно за проектом міського архітектора Віктора Олександровича Нільсена (1871 — 1949) на триповерхову споруду з добудовою південного крила. Характерний же зовнішній вигляд з куполом на чолі був вкрай необхідний в якості візитівки будівлі, яку Рапопорт збирався здавати в оренду, але на-заваді його амбітних комерційних планів став більшовицький переворот 1917 року.

Південний фасад готелю "Спартак" в Маріуполі Південний фасад готелю

Після встановлення в Маріуполі влади червоних зручну будівлю одразу ж переобладнали під готель, що отримав назву “Спартак”. Саме тут зупинялися всі чисельні радянські знаменитості, що відвідували місто для розваги широкої публіки (Давид Ойстрах, Михайло Ерденко, Вадим Козин, Георгій Виноградов, Леонід Утьосов, Клавдія Шульженко, Фаїна Ранеська, Борис Анддєєв, Марк Бернес, Іван Миколайчук, Віталій Поліцеймако, Раїса Недашковська, Миколай Крючков).

На щастя під час бойових дій Другої світової війни 1941 — 1943 років, коли німці спалили увесь міський центр разом із архівами, будівля “Спартаку” не постраждала. Під час німецької окупації в ній за розпорядженням контр-адмірала Конта якійсь час квартирували італійські підрозділи армії, які отримали їх після гучного скандалу та погроз всією колонною покинути театр бойових дій.

У повоєнні часи будівля на розі Георгіївської (1 травня) та Харлампіївської (на той час Радянської) продовжила свою готельну кар’єру. Десь в радянський період на місці згорілого під час війни поштового відділення, що розташовувалось поруч із “Спартаком“ до комплексу зробили прибудову (зі сходу).

Західний фасад будинку ді Полонне Західний фасад

Після здобуття Україною незалежності в 1991 році готель опинився в приватній власності тогочасного мера міста Михайла Поживанова. Осучаснений в 2010-х та майже не постраждалий під час звільнення Маріуполя від російських окупантів в 2014-ому він продовжує свою діяльність дозвільно-розважального комплексу з номерами в різних цінових категоріях.

Архітектура

Різночасові частини будівлі маріупольського готельно-розважального комплексу “Спартак” зараз в єдиному симбіозі представляють собою складнопрофільний периметр, висота якого варіюється від двох на високому цоколі до п’яти поверхів. Серцем його виступає перебудований триповерховий кутовий власний будинок віце-консула Поллоне в стилі класицизму, а бічні споруди-прибудови (п’ятиповерхова з півночі, двоповерхова зі сходу) — типових представників радянського конструктивізму без будь-яких архітектурних акцентів.

Перебудовану Нільсеном частину відрізняють елегантність форм від високих підкреслених замковим каменем віконних арок в обрамленні змішаного русту першого поверху до двохярусних віконних ніш з геометричним орнаментом табличок, від химерного малюнку решітки двох кутових балконів до ширинок фризу, від профільованого лобового карнизу до порталу центрального входу, від зкругленого ризаліту кута з куполом на чолі до мансардного аркового вікна (раніше із шропсами) в ступінчастому декоративному фронтоні.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Харлампіївська, 13.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь), які проходять через центр міста. Містом вздовж проспекту Миру до повороту на вул. Харлампіївську, на перетині якої з вул. Георгіївською (квартали) ліворуч розташований особняк віце-консулу Поллоне.

Громадським транспортом до Маріуполя, а потім – в центр міста (“Трест” / “ДТСААФ”). Далі один квартал вгору по пр. Миру та повернути на Харлампіївську. В першому кварталі розташований готель “Спартак”.

Виктория Шовчко

Обговорити статтю в спільноті