Стежка багатьох релігій і однієї віри, в якій немає місця миттєвим примхам людини, а є вічна краса і спокій всесвіту застиглі кам’яними велетнями серед струнких силуетів смерек.
Гордий символ нескореності української волі, як матеріальне втілення справжньої людської душі предків, що передається з покоління в покоління в кам’яних оберегах Карпатських гір.
Біле золото української землі, ось уже яке століття прикрашає сірі будні людського буття гостротою яскравих смакових відчуттів і новими враженнями від звичайних страв.
Кришталевий підземний храм великого зодчого Всесвіту з добрим Шубіним в якості зберігача абсолютного спокою колиски творіння того, що колись на зорі часів було дном глибокого моря.
Будинок радості – обитель печалі, яка незримою рукою його архітектора століття зберігала місто в гирлі Кальміусу крізь усі негаразди і примхи тимасових правителів.
Кришталеві краплини сліз сумних німф, що звививистими доріжками збігають по написаної на його потьмянілих від людської байдужості стінах історії української землі про втрачене щастя його творця і марні мрії цілого народу про гідність.
Пам’ятник самому прибутковому державному бізнесу всіх часів до відкриття епохи чорного золота на околиці старого міського центру.
Витончений шедевр технічної архітектури прекрасний у своїй досконалості дрібних деталей і простоті основного контуру, майстерно вписаний в сучасність.
Шлях від дарувальника простих радощів буття до командного центру грози Приазовських степів лише на мить відстрочити прихід червоних катів на благодатні українські землі.
Витончений представник маріупольської архітектури в чудовому ароматі солодощів і кави, який крізь століття проніс пам’ять про минулий добробут міста для відродження через всі перепони і бурі непростих часів.
Сумний слід багатої єврейської громади на землі українського Приазов’я, в якому колишна велич архітектурного шедевра поєднується з трагізмом байдужості нинішніх часів.
Дивом вцілілий остов величного лебедя іудейської храмової архітектури, на руїнах якого вічним сном спочиває душа щасливого Маріуполя, щоб не бачити міста не вивчених історичних уроків.
Надійний стовп маріупольського суспільства, що під різними іменами продовжує утримувати місто в сфері цивілізованого світу крізь бурі падіння імперій і світових війн, які нещадно намагалися знищити порт на березі Азова протягом століття.
Дивом збережений витвір фінансової архітектури в гідності скромної величі намагаючись злитися з навколишнім ландшафтом, щоб скромно виконувати свою значну місію.
Світоч знань загублений десь між морем і землею тихого міського передмістя, з якого безпосередньо починалося зародження порту і сучасне життя в гирлі Кальміусу.
Величний особняк, як наочний доказ щедрості української душі, коли можновладці вважали своїм обов’язком піклується про своє місто і його жителів, змінюючи їх на краще заради світлого майбутнього, яке так і не настало.
Середньовічний замок серед химерною буденності міської забудови кінця XIX століття, як доказ існування неординарних особистостей – будівельників міста на Азові в усі часи.
Величний особняк, що ширяє над безкрайніми азовськими просторами, як головний захисник і якір стабільності серед буревіїв людського життя.
Забута історія в обіймах фасадів, що давно не бачили реставрації, як пам’ять про те прекрасне минуле, де не було мороку кровожерного люмпена і кумачевих прапорів, а нове століття обіцяло лише прогрес і віру в світле майбутнє.
Типовий представник торгового братства Маріуполю унікальний в своїх витонченості та історії, від якої досі віє дурманяче-солодким ароматом свіжої здоби в гостро-пряній атмосфері натхненної пекарської праці.