Історія
Будинок Нільсена в Маріуполі
Вся трагедія маріупольської архітектурної спадщини минулого полягає у відсутності розсіяного із димом згарища Другої світової міського архіву, тому більша частина її літопису – уривчасті відомості з рідкісних згадок в сторонніх документах та спогади старожилів, які один за одним йдуть у вічність, забираючи з собою крупиці пам’яті про неї.
Так про маріупольський будинок по Семенишина 49 відомо, що збудований він був десь на рубежі перших десятиліть ХХ століття міським архітектором Віктором Олександровичем Нільсеном (1871 – 1949), який походив із зросійщеної датської родини і прибув зі столиці на запрошення місцевої управи для реалізації проекту водогону.
Питання про ім’я колишнього господаря ділянки в розкішному районі колишніх садів навпаки зеленої міської перлини Міського саду поки так і залишається відкритим. Однак судячи з усього невеличкий маєток був побудований після укладення другого шлюбу міським архітектором в 1907 році з сестрою місцевого домовласника Єлизаветою Григорівною (Коваленко), щоб щасливо зустріти старість в колі щасливої родини. Але не судилося…
Еркер центрального фасаду будинку Нільсена
Після перевороту 1917-ого особняк Нільсена в оточенні власного невеликого саду у зв’язку із надрозкішностю для громадянина молодої країни “робітників і селян” було реквізовано на користь держави (за іншими відомостями був проданий в радянський період) з метою використання під соціально-адміністративні потреби. Сім’я колишнього архітектора перебралася в скромний без вишукувань будинок по Георгіївської під №31.
Відаленість від маріупольського центру врятувала будинок навпроти Міського саду під час вогняної вакханалії 1943 року, коли солдати відступаючого вермахту з вогнеметів спалили майже всі будівлі центральних міських вулиць.
Це ж визначило долю колишньому будинку Нільсона на наступні радянські півстоліття – тут розмістився дитячий садок для дітей з великого прилеглого приватного сектора. Дошкільна установа продовжувала свою діяльність в цих стінах до 1993 року.
Маскарон кутового ризалита будинку архітектора
Перші важкі роки після розвалу союзу і здобуття Україною незалежності поставили сферу освіти, як і інші соціальні напрямки, на грань виживання – дитячий садок “Казка” закрився.
Після закриття дитячого закладу його приміщення місцева влада пристосувала для розміщення Приазовської екологічної інспекції, яку перевели в 2002-ому в інше приміщення з огляду на необхідність ремонту для стін, які немало побачили на своєму віку. А незабаром у будівлі, що так і не отримала статусу пам’ятника архітектури хоча б місцевого значення, з’явився приватний господар.
Факт передачі будівлі в приватні руки став фатальною помилкою – без офіційного статусу будинок Нільсена фактично перетворився на руїну, хоча станом на 2012-й рік і був розроблений проект по створенню на його базі готелю “Дворянське гніздо”, який так і не був реалізований.
Так що покинуте на потіху всім вітрам будівлю архітектора Маріуполя рік за роком втрачає свій гідний вигляд під байдужі погляди влади, так що в нетривалому нільсенівському минулому залишилися його золоті дні, і майбутнє поки що не обіцяє йому кращої долі.
Архітектура
Завершення кутової вежі будинку архітектора Нільсена
Одноповерхова прямокутна будівля з білої силікатної цегли з двома прибудовами, одна з яких більш пізнього часу споруди (потинькована), відстоїть від червоної лінії забудови вулиці вглиб двору. Його територію з боку вулиці захищає збережена досі кована решітка на невисокому парапеті з родзинкою у вигляді обертових кілець, а від сусідньої ділянки із заходу – глуха цегляна стіна з металевим плетінням карнизу.
Головний візуальний акцент зосереджений на зовнішньому кутку стилізованої прибудовою-вежею із зкругленими кутами: невисокий цоколь відкреслений прямокутною нішею, архівольт віконного отвору, оперізують (нижній раскрепованний) карнизи, напівкругле вікно зі шропсами, неширокий простий аттик із жіночим маскароном в центрі і крита бляхою чотирисхила покрівля з ажурними гратами.
Окрасою центрального фасаду служать гранований еркер на ступінчастому ризаліті з масивним декоративним фронтоном, підвіконні ширінки, розірвані брівки глазурованої плитки над вікнами, ліпні вінки по три на кожному прольоті, лобовий карниз великого виносу, кутовий ризаліт з чітко промальовані в цегляній кладці жіночим маскароном і вінчальним вазоном на парапеті. З боку двору фасад більш стриманий – при повторенні декорових елементів відсутній еркер (його місце займає ризаліт центрального входу з тригліфами по кутах) і маскарон на кутовому ризаліті.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семенишина, 49.
Посилання
- Легенди. Німф кришталеві сльози
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М14 (Одеса – Мелітополь – Маріуполь – Новоазовськ) або Н20 (Слов’янськ – Донецьк – Маріуполь). У місті пр. Миру – пр. Металургів – вул. Семенишина. На протилежному боці від арки Міського саду розташований колишній будинок Нільсена.
Громадським транспортом до Маріуполя, а потім по проспекту Металургів до Міського саду, навпроти центрального входу якого розташований колишній будинок міського архітектора.