Історія
Друга світова війна, що почалася для волинських земель у відносно мирному ключі з безкровного (якщо не враховувати розпуск всіх громадських організацій, релігійні гоніння, ідеологічний контроль і політичні репресії) переходу їх під владу країни рад у 1939 році, залишила в серці Кременця незагойна рану із сотень імен загиблих в самій кровопролитній битві за мир ХХ сторіччя.
Справжня війна прийшла в місто на дні ущелини Карпатських гір 3 липня 1941 року, коли на залишені радянською армією волинські землі ступила нога німецьких військ. Прихід окупаційних військ ознаменувався масовими розстрілами – весь центр був переобладнаний в гетто для євреїв. Відтоді тут панували лише страх, біль і жах.
А в ніч на 3 вересня 1942 Кременець потрясла нова біда: після чергового масового розстрілу мешканців гетто німецькими військами, як кара небесна, вибухнула сильна пожежа, що охопила весь центр і звернула на попіл усі його споруди.
Гарячі серця і залізна воля місцевих жителів, попри всі випробовування, не могли залишитися байдужими до горя, яке спіткало рідну землю, і в найкоротший термін в міських передмістях були організовані чотири українських добровольчих збройних формування, а дві тисячі кременчан увійшли до лав Червоної Армії, щоб брати участь в розгромі німецької коаліції.
Період окупації тривав неповних три роки, і вже 19 березня 1944-ого місто було звільнено — війська загарбника відступили, залишивши після себе дорогу вистелену тілами патріотів української землі, яких місцеві жителі на знак глибокої вдячності поховали на найпочеснішому місці – площі біля підніжжя древньої твердині на гребені високої гори навпроти Колегіуму.
А через чотири десятиліття напередодні святкування 40-річчя з дня Великої Перемоги тут було відкрито величний Меморіал Слави на честь полеглих воїнів, який і досі змушує стискатися серце від нестерпного болю втрати кращих синів Вітчизни на догоду амбіціям однієї людини, яка поклала на вівтар свого марнославства найцінніший Божий дар – мир і спокій Європи.
Архітектура
Воїн з високо піднятим прапором, цілеспрямований дует зі зброєю в руках і сумно схилена голова та траурний вінок в руках – як мовчазна повість під світлом п’ятикутної зірки про самовіддану мужность та глибоку скорботу серед холодного граніту надгробних плит тих, хто віддав все своє життя без залишку в ім’я волі рідної землі та її майбутніх поколінь.
Простота ліній Меморіалу Слави в Кременці лише підкреслюють глибокий сенс і весь трагізм, прихований в камені, всі сльози і горе мільйонів розбитих доль, знищених за помахом руки одного тирана на догоду непомірних амбіцій, і всю велич героїзму і сили волі народу, що повстав проти його гніту.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., м Кременець, вул. Шевченка.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Величний Кременець
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е40 (М06) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) до Кременця, а далі – уздовж головної вулиці міста (О. Ольжича / Дубенська / Т. Шевченко / Вишневецька). Меморіал Слави знаходиться навпроти будівлі Колегіуму.
Громадським транспортом з Тернополя / Дубно до Кременця, навпроти центральної зупинки якого розташований пам’ятник загиблим у Другій світовій.