Історія
Серед оксамитової зелені старого парку в тіні вікових дерев на високому березі Горині є примітне місце, куди прагне душа жадаючи заспокоєння – кам’яна лава, що зберігає у своїй пам’яті візити тих, чиї імена відомі на весь світ, чий кожен крок скрупульозно відстрижений і записаний на пожовклих сторінках історії особистими біографами.
Шевченківська лавочка у Вишнівці
А почалося подорож по лабіринтах часу цього скромного мовчазного пам’ятника разом із створенням навколо Вишневецького перлини, яку помовка називає “українським Версалем”, гідної оправи з багатств царства Флори в першій третині XVIII століття з ініціативи власника маєтку Михайла Сервація Вишневецького (1680 – 1744).
І хоча точної дати споруди безіменним майстром кам’яної лавочки на центральній доріжці англійського парку немає, не підлягає сумніву, що вона власноочь могла бачити бачити в серпні 1781 року останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського (1732 – 1798), який побував тут з неофіційним родинним візитом у видатного політичного діяча держави Михайла Єжи Мнішека (1748 – 1806).
А через кілька років Вишнівець мав честь приймати великого князя Російської імперії Павла Петровича (1754 – 1801) з дружиною; і англійський парк з його затишними потопаючими у зелені алеями був, звичайно ж, однією з обов’язкових складових розваг майбутнього царственого подружжя.
Слава палацового комплексу над Горинню поширилася далеко за межі краю, що привабило сюди наукових дослідників, першим з яких маєток з метою вивчення та документальної фіксації його минулого в 1845 році відвідав відомий український історик Микола Іванович Костомаров (1817 – 1885)
Унікальність замку-палацу та існуючого при ньому шедевра садово-паркового мистецтва спонукали Київську археологічну комісію в 1846 році включити цей об’єкт до переліку стародавніх пам’яток архітектури, що підлягають замальовці, а виконання цієї роботи було доручено члену-співробітнику Тарасу Григоровичу Шевченку (1814 – 1861). В пам’ять про настільки видатний факті паркова лава, на якій любив відпочивати великий український поет, отримала його ім’я.
Друга половина XIX століття стає епохою забуття і занепаду, але разом з тим Вишнівець відкриває свої двері не лише для вузького кола великих світу цього, але і простих смертних. Це приваблює на береги Горині творчих людей з різних країн, серед яких Оноре де Бальзак, Леся Українка, Юліуш Славацкій…
Зараз лавочка Шевченко поряд з парком, палацом і монастирем входить в єдиний гармонійний ансамбль історичного вигляду невеликого селища відомого далеко за межами Української держави.
Архітектура
Плавний контур кам’яного вигину лави на головній тінистій алеї Вишневецького парку – всього лише скромний позбавлених вишукувань акцентів представник садово-паркової архітектури, але його історична цінність в очах обивателів надає їй безсумнівний вагу і значимість. При цьому блестящая простота (цільнорізьблений контур з підлокітниками на кам’яних парних опорах) і плавність ліній створюють візуальний ефект легкості масивної кам’яної конструкції, гармонійно вписаної в навколишній пейзаж.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, Тернопільська обл., смт Вишнівець, вул. Замкова, Палацовий парк.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е 85 (М 19) (Сірет – Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) до Вишнівця, потім повернути на вул. Замкову, яка виходить до центральної брами парку.
Громадським транспортом до Вишнівця (напрямок Кременця), а потім від автостанції 10-15 хвилин пішки до палацового комплексу, на території якого розташована Шевченківська лавочка.