Історія

1 вересня 1939 року, коли з’явилися перші жертви тієї неоголошеної війни в наслідок укладення пакту Ріббентропа-Молотова, стало початком пожежі, полум’я якої поглине десятки мільйонів, поламає сотні мільйонів, а для мільярдів назавжди змінить існуючий світоустрій. Пам’ятники її жертвам будуть розкидані по всьому світу за тисячі кілометрів від батьківщини жертв. Не стане винятком у цьому скорботному ряду і місто Люботин що під Харковом.

До цього опосередкована війна ступила на слобожанську землю в жовтні 1941-ого масивними артилерійськими обстрілами та авіаційними бомбардуваннями, що не припинялися весь час, поки екстрено евакуювалося в глибокий радянський тил мирне населення і техніка. 20 жовтня місто було залишено червоною армією на розтерзання німцям, котрі одразу ж почали планомірне знищення всіх своїх політичних та воєнних опонентів.

У листопаді того ж року в місті було створено підпільну молодіжну групу «Іскра», яку очолив І.С. Цимбалюк. Своїм завданням загін опору ставив прорив інформаційної блокади (розповсюдження листівок з викриттями) і диверсійну діяльність (виведення з ладу машин, механізмів, рухомого складу залізниці) на окупованій території під Харковом.

Перший раз надію на звільнення люботинці отримали 19 лютого 1943 року, коли на пару тижнів передові загони червоної армії увійшли на його територію, але до його остаточної деокупацію залишалося ще довгих шість місяців. Попереду будуть запеклі бої Степового фронту по лінії річок Мерефа – Уди – Мжа – Ворскла, переламаний 26 серпня німецьке опір і запеклі бої за Люботин бійців 84-ої Харківської, 252-ої Харківсько-Братславськой, 28-ої Харківської гвардійської, 116-ої стрілецьких дивізій та 53-ої армії.

У ті страшні боях за місто під Харковом поклали голови сотні вояків, як і 2041 місцевий житель не повернувся з палаючих полів Другої світової. Згадку про всіх них для нащадків зберігають дев’ять люботинських братських могил і обелісків загиблим, один з яких розташований в густій тіні старого парку колишньої магнатської резиденції, споруджений в 1950-х. Біля його підніжжя час від часу з’являються живі квіти, покладені чиєюсь вдячною рукою, а в пам’ятні дати він служить місцем траурних мітингів та панахид.

Архітектура

Невисокий обеліск-постамент над братською могилою в Гиївці на території парку прикрашений пам’ятними табличками чорного мармуру з іменами відомих тридцяти одного солдата та двох офіцерів, які, як сказано в призовному посланні майбутнім поколінням на його центральному фасаді, «віддали заради перемоги все, що могли віддати: життя до останнього подиху, свої сили до останнього руху руки, що стискала зброю».

Його вінчає мужня фігура воїна зі скорботно похиленою простоволосою перед пам’яттю полеглих на фронтах Другої світової війни головою в довгій шинелі з портупеєю через плече і масивних солдатських чоботях, що однією рукою стискає пістолет-кулемет, а іншою – свою бойову подругу-каску – данина пам’яті живих всім, чиїм життям був куплений мир в Європі. В цілому він є типовим архітектурним проектом, виконаним з бетону.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Харківська обл., м. Люботин (Гиївка), вул. Хижого.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е105 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) – М03 (Київ – Харків – Довжанський) до Люботина; в місті по головній (вул. Полтавський Шлях – вул. Слобожанська) до з-д вокзалу, а далі по вулицях Шевченка – Василя Боженка – Жовтневій, яка розгалужується на в’їзді в гиївську садибу. Пам’ятник знаходиться на перетині лівої осі з вул. Хижого.

Громадським транспортом з Харкова (з-д, ДП «Холодна Гора») до з-д вокзалу Люботина, а потім на громадському транспорті до Гиївки (пам’ятник загиблим у Другій світовій розташований при в’їзді в старий маєток).