Історія
Проходячи повз цієї пересічної адміністративної будівлі мало хто з необізнаних зможе здогадатися по безликій гладі її стін про багате двохсотрічне минуле, де готувалися нові професійні армійські кадри і вирішувалися життєво важливі питання чугуївських обивателів, забезпечувалася боєздатність уланського полку і виростає нове покоління талантів, що йдуть по стопах знаменитого земляка.
А почався багатий подіями літопис майбутнього пам’ятника архітектури в 1817 році з прийняття царським урядом Московії положення про військові поселення з метою зниження державних витрат на підготовку і утримання армійського резерву, в рамках якого в Чугуєві на центральній вулиці почалося будівництво в тому числі і «Школи з ескадронним комітетом».
Однак масштаби потребуючої зведення в рамках прийнятого рішення інфраструктури та обмеженість міського бюджету позначилися на строках введення в експлуатацію її об’єктів, так що «Кам’яний будинок волосного комітету з школою і майстернями» офіційно був відкритий лише в 1826-ому.
Саме тут до 1841 року зовсім безкоштовно навчалися всі без винятку діти чугуївців нижчого класу з восьмирічного віку з метою створення батальйонів кантоністів, причому для підготовки майбутніх військових резервістів застосовувалася Белл-Ланкастерська система взаємного навчання, коли більш старші і досвідчені учні проводили заняття під наглядом педагогів з іншими.
З послабленням адміністративно-військових умов військових поселеннях школа в 1841 році була закрита, а будівля разом із швейними майстернями і каплицею перейшла у відання канцелярії Чугуївського уланського полку і волосного комітету, які продовжували виконувати свої функції до наказу про відрядження полку 2 листопада 1876 року на чергову російсько-турецьку війну, після якої місцем його приписки стало місто Дубно.
Порожню адміністративну будівлю в 1878 році облюбувала для себе створена 8 червня 1860 роки після скасування військових поселень Міська Дума, на утримання якої з царської скарбниці виділялося 650 рублів на рік, а для формування бюджету заштатного Чугуєва, що не мав особливих статей доходу, столичною владою було прийнято рішення про залишення тут винного податку, ренти та зборів від діяльності місцевих крамниць і водяних млинів.
Під крилом власної адміністративної влади з кінця XIX століття місто стало швидко розквітати і розростатися, чому значною мірою посприяла скасування заборони на поселення прийшлих людей, будівництво залізничної станції, заснування двокласного чоловічого міського училища та приватної школи, організації лікарні на п’ять ліжок, відкриття при Міській Думі перших місцевих банку і бібліотеки.
У 13 липня 1914 року саме ці стіни стали основною сценою вшанування знаменитого на весь світ земляка Іллі Єфремовича Рєпіна (1844 – 1930), який приїхав, не дивлячись на значний сімдесятирічний вік, з мрією про повернення та грандіозними творчими планами про створення в Чугуєві вільних художніх майстерень «Діловий двір», де б гостювали видатні майстри художньої кисті, скульптури та прикладного мистецтва для відродження та підняття на якісно новий рівень української самобутньої культури та мистецтва.
За задумом живописця при майстернях повинна була бути організована безкоштовна школа з класами кераміки, різьблення по дереву, декоративного панно, ткацтва, лиття, токарної та столярної справи, результати діяльності яких мали б практичне і комерційне застосування. Міська влада для реалізації проекту виділила кращі шість десятин на березі Дінця, а місцеві жителі почали збір коштів на будівництво.
Однак розв’язана Петербургом Перша світова війна, яка виступила каталізатором більшовицького перевороту 1917-ого, поховала під своїми руїнами імперію Романових і сотні тисяч життів, що вже й говорити про творчі сподівання чугуївській інтелігенції – «Діловий двір» так ніколи і не буде побудований. Будівля ж Міської Думи в 1917 і 1918 стала однією з арен червоного терору, коли спочатку був жорстоко розігнаний орган місцевого самоврядування, а потім придушено виступ юнкерів Чугуївського військового училища.
На перших порах свого панування ради пристосували зручний особняк в центрі міської забудови під Сільський будинок (з 1925 року), а через десять років за прикладом столичних міст в його стінах було відкрито перший позашкільний дитячий заклад «Будинок піонерів і школярів» з районним центром позашкільної роботи, який проіснує тут (якщо не брати до уваги період німецької окупації і відновлення після військових ушкоджень 1941 – 1950 та реставрації 1972 – 1973 років) до розвалу Союзу в 1991 році.
У незалежній Україні з 1992 року установа змінить свій статус на «Центр дитячої та юнацької творчості», випускниками 108 гуртків та секцій якого стали понад 1600 вихованців. Так що і зараз колишня будівля Міської Думи опосередковано стоїть біля витоків формування майбутнього Чугуєва як колиски творчого потенціалу його підростаючого покоління.
Архітектура
Типовий проект для адміністративних будівель військових поселень витриманий в стилі класицизму на одній з чугуївських вулиць є симетричною цегляною потинькованною будівлею, що складається з центрального двоповерхового обсягу і одноярусних бічних крил з секційної плануванням під плоскими перекриттями.
При загальній аскетичності проекту (крила прикрашені лише лобовим карнизом) його домінантою служить портик спрощеного тосканського ордера з двома круглими колонами і двома квадратними пілонами, що практично не виступають за площину стін (утворює лоджію) та трикутний фронтон великого виносу. Відмінністю від початкового проекту служить наявність центрального входу, на місці якого раніше було розташоване вікно.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 112.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Харків – Довжанський) до Чугуєва. У місті по вулиці Харківській до колишньої будівлі Міської Думи.
Громадським транспортом з Харкова до вокзалу Чугуєва, а потім один квартал на південь до Будинку дитячої та юнацької творчості.