Історія

Вона з’явилася біля зручної переправи через Сіверський Донець разом з першими поселенцями, які тікали від католицької тиранії Речі Посполитої з Правобережної України, коли гетьман Ятцко Острянин (- 1641) разом з сотниками та рядовими козаками-черкасами в 1638 році били чолом московському цареві Михайлу Федоровичу (1596 – 1645) про виділення їм земель стародавнього Чугуївського городища для служби і вічного поселення. Причому козаки своїми силами і без підтримки скарбниці зобов’язувалися поставити місто і острог на спорожнілому багато років тому березі чистої річки.

Не задовольнити таке прохання московський правитель не міг, тим більше що сам тринадцятьма роками раніше обіцяв українцям захистити їх і їхню віру від польсько-литовських гонінь, та й державному бюджету це нічого не коштувало крім земель Дикого Поля. До того ж лояльні Московії укріплені пункти допомогли б хоч частково закріпити домагання на ці практично нічийні землі в очах своїх опонентів з числа кримських татар та федерації Любленської унії. Так що офіційним роком будівництвом першого соборного храму на честь Преображення Господнього, втім як і Чугуєва, вважається 1638 рік.

Побудований з дерева він простояв всього шість років і згорів в березні 1644-ого. На будівництво нового грамотою від 21 червня того ж року московський цар надіслав двадцять рублів із зазначенням зведення з колишнім приділом пророка Михайла Малеїна (його небесного покровителя). Причому за описом трьома роками пізніше це вже була зрубана з дубових колод святиня з дарованими царем іконами, книгами, ризами та дзвонами.

Православна віра і сила духу поселенців були настільки сильні, що вже в 1647 – 1648 роках в українському Чугуєві налічувалося чотири церкви (Преображенська, дві Миколаївські та Різдва Богородиці), а за описом 1712-ого до них додалися ще Різдва Христового та Успіння Богородиці. Але соборна шанувалася як головна захисниця, підтвердженням чому був щорічний обряд хресного ходу всіх без винятку міських жителів і духовенства навколо фортечних валів в свято Рахманського Великдня після літургії в ній.

Простоявши в первозданному вигляді понад півтора століття, в 1801 році соборний храм Чугуєва зазнав реконструкції верхньої частини, коли при збереженні стародавніх дерев’яних дубових стін його єдиний купол був зведений наново із соснових дощок критих гонтою із залізним позолоченим чвертькінцевим хрестом.

А через два десятиліття (1824) для виконання царського наказу Преображенський собор був скасований, судини і ризниця його були віддані в штабну Різдвянську церкву, іконостас – Сороковську Успенську, а метрики залишені на зберігання в місцевій Миколаївській.

Через два роки після скасування дерев’яної святині в центрі міста був закладений новий кам’яний чугуївський соборний трипрестольний храм на честь Покрова Пресвятої Богородиці, Андрія Первозванного та Олександра Невського за проектом архітектора Василя Петровича Стасова (1769 — 1848), як і належало статусу військового поселення. 30 листопада 1834 року нова будівля з дзвіницею при повному оснащенні церковним начинням було освячено.

Спочатку храм з дзвіницею з’єднувала велична колонада доричного ордеру, яку під час перебудови 1872 року з метою збільшення внутрішнього обсягу замінила тепла церква. Крім того він офіційно служив скарбницею історії місцевого козацтва – тут зберігалися двадцять прапорів жалуваних в 1793 році Чугуївським регулярним полкам та прапор приписаного до них в 1845-ому Уфимського козачого полку.

Червона більшовицька чума, яка захопила владу в Україні на хвилі перевороту 1917-ого в атеїстичному угарі до невпізнання змінила Покровський собор, коли будівля і дзвіниця позбулися своїх завершень, а їх верхні яруси були розібрані (1920-ті), проведена внутрішнє перепланування, що знищила унікальні розписи і мозаїчні панно італійського художника П. Розетті (1943 – 1945). Адже за роки радянського правління вона побувала і складом, і гуртожитком для військовополонених, і картинною галереєю «Лауреати премії ім. І.Ю. Рєпіна» (1989 – 2010).

Так що згоріла під час Другої світової і лише частково відреставрована в 1972-ому храмова будівля повернулося до своїх колишніх господарів в досить жалюгідному вигляді після передачі її церкви 16 березня 2010 року. Однак віра, праця і допомога небайдужих незабаром повернули перлині минулий блиск куполів і духовну силу дивитися в майбутнє з високо піднятою головою.

Архітектура

Спочатку Покровський собор Чугуєва був кубічним цегляним потинькованним обсягом в класичному стилі прикрашений з трьох боків колонними портиками та з’єднаний шістнадцятиколонною критою галереєю з триярусною дзвіницею в східній частині. Однак після реконструкції 1872 року, коли галерею замінила тепла церква і обсяг храму за рахунок цього збільшився практично вдвічі, силует змінився і став хрестоподібним в плані з дзвіницею над бабинцем. Після рад храм втратив дзвіницю і став прямокутним.

З нинішніх його архітектурних особливостей варто відзначити відновлений центральний купол на високому круглому в плані світловому барабані з арковими вікнами під напівсферичним завершенням, три чотириколонні портика доричного ордера по сторонах світу (крім заходу), тригліфи широкого фризу, трикутні фронтони в обрамленні профільованого карнизу, сандрики прямокутних віконних прорізів та декоративні кронштейни лобового карниза, що надають будівлі унікального строгого духовного вигляду.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м., Чугуїв, вул. Каляєва, 5.

Посилання

• Легенди. Чудо в обмін на обітниці

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Харків – Довжанський) до Чугуєва. У місті по вулиці Калаєва до соборної церкви (орієнтир – центральна площа).

Громадським транспортом з Харкова до вокзалу Чугуєва, а потім – два квартали на північний схід до центральної міської площі, поруч якої розташований Покровський собор.