Історія
Провінційний банк, що досяг вершини, на сторожі регіональними інтересів, як доказ самодостатності приватної ініціативи серед гострих скель бізнесу, не дивлячись на жорсткий монархічний контроль. Завдяки сімейної підприємливості та схильності до обгрунтованого ризику Якова (1832 – 1909) і Самуїла (1837 – 1888) Полякових (власники найбільшого пакета акцій) вже на початку ХХ століття організоване за три десятиліття до того серед безкрайніх просторах приазовських степів комерційне починання увійшло до трійки найбільших банків Російської імперії.
Звичайно ж оминути своєю увагою такий науково-комерційний потенціал як Харків керівництво Азовсько-Донського банку не могло – для його розміщення вже в 1896 році на невеликій ділянці поруч з так званим «соборним домом» за проектом видатного місцевого архітектора Олексія Миколайовича Бекетова (1862 – 1941) було побудовано триповерхову будівлю в ренесансному стилі в п’ять вікон по фасаду з маркізами над вікнами, здвоєними пілястрами і маскаронами.
Однак обмеженість простору позначилася на розмірі внутрішніх приміщень, так що коли на початку 1910-х підвернулася можливість викупити ділянку на розі з цього ж кварталі, керівництво Азовсько-Донського звичайно ж її не упустила, тут же замовивши проект будівництва нової будівлі банку в Харкові своєму генеральному архітекторові петербуржцеві Федіру Івановичу Лідвалю (1870 – 1945).
Будівельні ж роботи курирував інший іменитий місцевий архітектор Леонід Костянтинович Тервен, який до того ж за деякими даними виступав співавтором проекту. Під його пильним керівництвом в 1914 році відбулося офіційне відкриття претензійної будови з величезними вікнами в два поверхи і маскаронами левів, покликаної підкреслити високий статус царя імперської комерції на розі Миколаївської.
Після приходу до влади на східноукраїнських землях в наслідок кривавого перевороту 1917-ого комуністів весь статутний капітал так само як і майно всіх сімдесяти відділень Азовсько-Донського банку, як приватної комерційної структури, було націоналізовано (декрети від 14 грудня 1917 та 23 січня 1918).
У новій радянській країні довгі два десятиліття будівля в серці другий столиці України залишалася поза справами. Лише в 1932 році в його просторих кабінетах і залах запрацював інститут фізкультури, який розміщувався в цих стінах аж до підходу лінії фронту Другої світової війни до харківського передмістя.
У повоєнні роки (з 1947-ого) тут квартирував міський комітет у справах фізкультури та спорту, який на його посту в 1950-х змінила кафедра фізичного виховання Педагогічного інституту імені Григорія Сковороди, що розташовувалася тут до останнього часу.
18 квітня 2003 року стало в історії колишнього банкірського дому знаменною датою – на його вершині з’явився витвір Сейфаддіна Гурбанова «Скрипаль на даху» як данина творчому потенціалу міста. Бронзова скульптура не тільки підкорила серця городян, а й стала своєрідною візитною карткою будівлі, що знову приміряла на себе заступництво бога торгівлі Гермеса.
Скульптуру демонтують 8 листопада 2016-ого, щоб перенести з ініціативи одного із спонсорів установки на Сумську 70, але в лічені місяці другий скрипаль того ж автора зайняв свій п’єдестал на даху, щоб і надалі надихати харків’ян і гостей міста на нові творчі звершення.
Архітектура
Чотириповерхова п-образна цегляна потинькована по центральних фасадах будівля колишнього харківського Азово-Донського банку в стилі неокласики під чотирисхилою покрівлею замикає південно-східний кут забудови площі Конституції міста на Лопані.
Її суворі, витримані риси з пілястрами доричного ордеру підкреслені геометричним малюнком (бічна частина північного фасаду) і барельєфами профілів засновників в рослинному обрамленні біля капітелі, вінками з гірляндами, левовими маскаронами, двоярусними величезними вікнами, порталом центрального входу з ліпними співуючими хвалу богу торгівлі ангелятами, модильйонами та профільованим карнизом великого виносу служать найкращим підтвердженням високого статусу солідної фінансової установи, яким була комерційна структура, що його займала на зорі ХХ століття.
Пам’ятки
Скрипаль на даху, у натхненному польоті смичка якого застигла вся міць потенціалу культурно-просвітницького серця Східної України і данина минулим поколінням його творців – як і його прототип (знаменитий альтист Юрій Башмет) – геній з крилами муз за спиною.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харьков, пл. Конституції, 18.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харьковские прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). З Харківської об’їзної по Московському проспекту – Вірменському провулку до площі Конституції зі Скрипаль на даху в його південно-східній частині.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / трамвай / автобус) до зупинки «Площа Конституції» в центр міста, де розташована будівля колишнього Азовсько-Донського банку.