Історія

Витоки історії однієї ділянки біля Харківського мосту, мабуть, беруть свій початок десь на початку XVIII століття, коли на пустельних до того часу землях лівого берега річки Харків всередині оборонного периметра біля основної транспортної артерії, що зв’язувала місто-фортецю з великою землею, була закладена приватна садиба.

Однією з регалій губернського міста, роль якого на себе приміряла слобожанська столиця в другій половині XVIII століття, було кам’яне будівництво, яке, однак, ледь міг дозволити собі міський бюджет, а приватним чином воно було доступне лише обраним членам суспільства з військових, духовних або адміністративних кіл. Так що не викликає сумніву, що власником кам’яниці по Старо-Московській під №2 був хтось із їх числа (хоч на то і не зберігалося достеменних відомостей).

У 1783 році садиба разом з кам’яним двоповерховим будинком біля «кам’яного стовпа» була продана під потреби поштмейстерського правління, що до того тулилося в двох хатах в центрі Харкова разом з поліцією і гауптвахтою, за сім з половиною тисяч рублів (служби з кам’яною огорожею обійшлися ще в дев’ятсот дев’яносто). Велика площа дозволила розмістити тут весь Поштовий казенний двір.

В якості міської власності цю ділянку з кам’яницею зафіксовано на плані Харкова 1785-го та карті 1787-ого років. Тому були чи перебудовою, добудовою або зведенням наново будівлі по Старо-Московській 2 роботи проведені в 1814-му по проекту харківського архітектора Євгена Олександровича Васильєва (1773 – 1833) під керівництвом Людвіга Ватлета (1775 -) досі взиває суперечки сучасних істориків.

Майже на десятиліття (починаючи з 1830-х) тимчасовим господарем комплексу колишнього Поштового двору стає Яворський, поки на початку 1840-х її назад не викупила міська рада для виконання розпорядження міністра освіти імперії Сергія Семеновича Уварова (1786 – 1855) про підшуканню для розміщення Харківської гімназії більш просторого приміщення замість колишнього тісного на Московській 7.

І хоча в 1841-ом зі складу головного місцевого середнього навчального закладу виведені паралелі двох перших початкових класів, котрі утворили Другу гімназію, для прийняття в свої стіни тепер вже Першої чоловічої потрібна була реконструкція будівлі (проведено за проектом архітектора Миколи Ілліча Ашитково в першій половині 1840-х). Так що своє новосілля вона святкувала в оновленому приміщенні лише 9 січня 1845-ого, хоча реконструкція розтяглася ще на три роки, протягом яких було добудовано східне крило.

Сім десятиліть будівля поруч з Харківським мостом служила світочу науки вірою і правдою (до 1873-го його директору були підпорядковані всі повітові і парафіяльні училища, приватні школи та пансіони Харківської губернії), поки самовпевнено розв’язана Росією Перша світова війна не поховала під своїми уламками царську імперію в 1918 році, а більшовики, що прийшли на її руїни, практично знищили існуючу раніше систему освіти. Храм знань на десятиліття залишився без господаря.

Довгі поневіряння перших радянських десятиліть закінчилися для Першої харківської чоловічої гімназії разом з відступом лінії фронту Другої світової в 1944-ому, коли її класи передали Харківському індустріально-педагогічному технікуму, для потреб якого будівлю розширили в бік двору в 1955-ому. Цей навчальнийзаклад існує тут і донині в якості одного зі світочів середньої освіти незалежної України, щоб готувати нові кадри для майбутнього творення і прогресу.

Архітектура

Складнопрофільний двоповерховий цегляний потинькований г-подібний (90м х50м) з заокругленим кутом периметр на розі біля Харківського мосту при всіх своїх перебудовах та модернізації зберіг той характерний для класичного стилю вигляд, який так яскраво виділяє рідкісних збережених представників кінця XVIII – початку XIX століть.

Головною його родзинкою при досить насиченому декоровому оформленні площин зовнішніх фасадів (міжвіконний пілястри тосканського ордеру, широкий фриз, профільований карниз великого виносу на модильйонах, великий замковий камінь віконного ряду першого ярусу та сандрики – другого) є, звичайно ж, шестиколонний портик тосканського ордеру із ступінчастим завершенням над антаблементом східної частини.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, пр. Московський, 24.

Посилання

• Записки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). З Харківської об’їзної по Московському проспекту до Харківського мосту, ліворуч перед яким розташована будівля Першої чоловічої гімназії.

Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (трамвай / автобус / трамвай), що прямує вздовж Московського проспекту до зупинки «Площа Руднєва», а потім квартал на захід до Харківського індустріально-педагогічного технікуму.