Історія

У ті давні часи, коли на берегах Лопані лише обживалися перші українці, котрі втекли від католицько-поневольницьких утисків Речі Посполитої та не обачно поклалися на запевнення захисту і заступництва московського царя, це місце ними було обрано для створення одного з центрів міської оборони – кутової Микільської сторожової вежі.

Це потім, на початку XIX століття, коли Харків далеко переступить межі тієї первинної козацької дерев’яної фортеці з Ярмарковій площею з напільного боку, а самі укріплення будуть практично повністю розібрані, тут з’являться перші дерев’яні будівлі торгівельного призначення. Адже майдан, що в офіційних документах отримав ім’я Микольського, перспективу якого ділянка колишньої вежі замикала з півдня, так і залишився комерційним серцем міста.

Пройде ще століття. Дерево замінить камінь, назавжди змінивши обличчя слобожанської столиці. Десь на рубежі XIX — XX століть на розі під № 13 з’явилося двоповерхова будівля в популярному на той час стилі неокласики з парапетом у вигляді балюстради на даху – галантерейний магазин знаменитого торгівельного дому «Брати Олександр і Яков Альшванг», який працював аж до більшовицького перевороту 1917-ого.

Нова влада рад, що зі зброєю в руках встановила свою диктатуру на східноукраїнських землях, не дивлячись на ліквідацію інституту приватної власності попервах ще намагалася перед усім світом зберегти цивілізований вигляд комерції в рамках нової економічної політики. З цією метою колишню галантерею в самому центрі Харкова на площі Тевелєва було вирішено перебудувати під потреби Торгівельної біржі.

Грандіозний проект Олександра Васильовича Линецького (1884 – 1953) не тільки змінив поверховість будівлі під №13, але й створив її новий унікальний вигляд із запам’ятовуваною скульптурною композицією та характерною вежею-надбудовою на вершині. Роботи були закінчені в 1925-ому, а через п’ять років програма НЕПу була фактично згорнута.

Спорожнілу будівлю харківської Торгівельної наприкінці 1920-х радянська влада віддала в розпорядження редакції газети «Комуніст», яка перебувала в цих стінах кілька років до свого переїзду до Київа.

З 1934-го колишня біржа стала рідною домівкою для відродженої на базі музичного факультету Музично-драматичного інституту Консерваторії з вісьмома факультетами (оркестрові та народні інструменти, фортепіано, спів, диригентська хорова майстерність, музикознавство, музичні дослідження, композиція) трьох форм навчання, при якійтакож знаходилася і Харківська обласна організація композиторів України.

Така ситуація зберігалася аж до 1963 року, коли Консерваторія в рамках чергової реорганізації поряд з місцевим Театральним інститутом стала прабатьком новоствореного Харківського державного інституту культури ім. І.П. Котляревського, приєднавши свої навчальні площі до класів в сусідньому колишньому прибутковому будинку Івана Гладкова під №11.

З причини старості в кінці 1970-х скульптурна група Меркурія і вежа, що вінчає будівлю колишньої біржі були демонтовані, щоб повернутися на своє законне місце через три десятиліття напередодні футбольного тріумфу незалежної України, коли Харків мав честь приймати три матчі ЄВРО 2012.

З тієї пори колише серце місцевої торгівлі повернуло собі лаври однієї з унікальних місцевих архітектурних перлин, хоча і під офіційним заступництвом бога підприємництва Гермеса, є храмом муз, в якому щорічно народжуються на світ нові зірки української культури та мистецтва.

Архітектура

Складнопрофільний кутовий обумовлений історично складеним вуличним плануванням периметр будівлі колишньої харківської Торгівельної біржі представляє собою одного з яскравих представників архітектурного стилю модерн на момент його народження. Цей п’ятиповерховий контур зі ступінчастим завершенням та характерною башточкою завдяки скульптурі покровителя комерції бога Гермеса триметрової висоти в оточенні символів видів транспорту (морського, залізничного, повітряного) та щиту з його гербом біля підніжжя стараннями А.В. Линецького став одним із символів столиці Слобожанщини.

Закарбовані в камені риси у вигляді рустовки стін, оперізувального балкона на кронштейнах, розірваного профільованого лобового карниза на модильйонах, величезна полога арка віконного отвору п’ятого ярусу і звичайно ж характерна вежа з її нашаруванням геометричних обсягів (квадрат, восьмигранник з увігнутий гранями, відкрита кругла ротонда, оглядовий майданчик) абсолютно не втрачаються на тлі своїх сусідів – яскравих представників неокласики кінця XIX – початку ХХ століть.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, майдан Конституції, 13.

Посилання

• Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). З Харківської об’їзної по Московському проспекту – Вірменському провулку / Полтавському Шляху до майдана Конституції з будівлею колишньої Торгівельної біржі, що замикає її південну перспективу.

Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / трамвай / автобус) до зупинки «Площа Конституції» в центр міста, де розташована будівля другого корпусу Університету мистецтв ім. Котляревського.