Історія
Пам'ятник Тарасу Шевченку в Харкові
Він був, є і завжди буде гласом українського серця, який звучить крізь століття, не дивлячись на всі таємні і явні заборони, в’язниці, тортури, голодомор, війни, репресії московитів проти його носіїв. Царська влада намагалася придушити його гоніннями та солдатчиною, а її послідовники від рад під люб’язною маскою взяли, спотворивши трактування його творчості, але ні та не інша так і не змогли зрозуміти, що голос крові народу перемогти не можна, і Шевченко – лише його співак.
У дореволюційному Харкові вперше біломармуровий бюст Кобзаря роботи петербурзького скульптора Володимира Олександровича Баклемішева (1861 – 1919) з’явився в 1898 році біля садиби Христини Данилівни Алчевської (1841 – 1920), ставши епіцентром зборів прогресивної молоді, але після розорення сім’ї та продажу особняка в 1901-ому його було вивезено до фамільного маєтку, де пам’ятний символ незламної волі як оберіг зберігався три десятки років до передачі Картинній галереї ім. Т.Г. Шевченко.
Більшовики після перевороту 1917-го і збройного захоплення влади на землях Східної України так старалися абстрагувати образ великого Кобзаря від української незалежності і представити в якості борця за свободу всіх пригноблених, рівність і братерство, що дозволили установку його пам’ятників по всій Україні, розраховуючи підміною понять і формулою «один народ» придушити непокірний народ, що в кінцевому підсумку не вдалося Романовим і їхнім можновладцям.
Скульптурні композиції "Катерина" і "Гайдамаки"
Тимчасовий гіпсовий бюст українського поета замінив пам’ятник царю-визволителю ще в 1919 році, а в слобожанської науково-культурної столиці десятиліття потому був оголошений конкурс на спорудження повноцінного пам’ятника борцю, в якому взяли участь скульптори та архітектори як союзу, так і з-за кордону з проектами від абстрактних до піднесено-духовних. Наступного 1930-го, не дивлячись на відсутність затвердженої пропозиції, місце для майбутньої перлини вже було підготовлено на площі Тевелєва (майбутня Конституції).
Складність вибору проекту пам’ятника Тарасу Шевченку, де на одній шальці терезів була боротьба за свободу без національної ідентифікації, а з іншого – підкреслено уніфікований образ пригноблених, зробили вибір для комісії настільки складним, що конкурс оголошувався ще двічи.
Митарства з пам’ятником тривали аж до 1933 року, коли з деякими застереженнями і змінами до втілення в життя був прийнятий проект скульптора Матвія Генріховича Манізера (1891 – 1966) та архітектора Йосипа Гиршевича Лонгбарда (1882 – 1951), які запропонували не просто пам’ятник Кобзарю, а цілу скульптурну композицію, з акцентом на центральній фігурі.
Скульптурні композиції біля підніжжя Шевченку
За цей час радянська влада Харкова встигла передумати з місцем розташування монумента українському глашатаю волі – його вирішено було встановити при вході з боку Сумської в колишній Університетський сад, де за чверть століття до того був встановлений пам’ятник засновнику Харківського університету Василю Назаровичу Каразіну (1773 – 1842). Повторна урочиста закладка пам’ятника Тарасу Григоровичу відбулася в 1934-ому.
Того ж року група артистів театру «Березань» вирушила в північну столицю Московії, щоб стати моделями для композиційної групи біля ніг Кобзаря в образі героїв його творчої спадщини, а через рік (24 березня 1935 го) відлитий в тому ж місті на Неві заводом «Монументскульптура «пам’ятник зайняв своє місце в серці Харкова, заодно подарувавши нове ім’я і міському саду (з тих пір їм. Шевченка), де він знаходиться і понині.
Архітектура
Майбутнє в скульптурах харківського пам'ятника Кобзарю
Монументальна група, загальна висота якої становить близько шістнадцяти метрів являє собою центральну колону в обладункахі гранітних плит, яку вінчає велична фігура Тараса Григоровича з одягненим на одне плече пальто, як з підбитим крилом, але не зламаними завзятістю погляду і волі лише трохи опущеними від тягаря всерозуміння плечима.
Навколо центральної фігури на опорних стовпах, висота яких збільшується з півночі на південь, розташовані чотири скульптурні композиції, як втілення п’яти основних і найяскравіших персонажів Кобзаря. По ліву руку центральної фігури відкриває ретроспективу молода мати з немовлям на руках як втілення знаменитої Катерини з однойменної поеми, за нею йде група в три фігури від вмираючого до розриваючого кайдани з «Гайдамаків», потім – зв’язаний козак, селянка та рекрут як втілення важкості буття простого люду шевченківських часів.
Праворуч від величної постаті три фігури (робочий, студент, матрос), що символізують повстання непокірного народного духу в прагненні до свободи і незалежності від самодурної влади правителів під якими б прапорами вони не виступали, а замикає сюжет втілення перемоги розуму, волі і творення під захистом військової шинелі – в поле, на заводі, за партою.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Харківська обл., м. Харків, Міський сад ім. Шевченко.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків) або М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь). З об’їзної по вулиці Сумській до Міського саду ім. Шевченко.
Громадським транспортом до Харкова. У місті орієнтири — станція метро «Університет» / Майдан свободи / Міський сад, де розташований пам’ятник Кобзареві.