Історія
![Колишній харківський прибутковий будинок купця Селіванова](https://zabytki.in.ua/images/3313t.jpg)
Від заснування першої фортеці між Лопанню і Харковом в захищеній з півночі непрохідним лісом місцевість за Ярмарковій площею довгих два століття була порожня. Перший ковток життя вона отримала разом з першими іноземними поселенцями-ремісниками запрошеними Василем Назаровичем Казаріним (1773 – 1842) з-за кордону в 1806-ому.
Двадцять три сім’ї вихідців з Європи фактично стали першими власниками ділянок по майбутньій Пушкінській (в той час – Німецької), задавши потужний імпульс до подальшого розширення міських меж. Ось тільки поіменний список тих поселенців час для історії, на жаль, не зберіг, втім як і відомостей про характер забудови ділянок між Миколаївською (Конституції) і Дров’яною (Поезії) площами.
Хоча з бурхливого розвитку Харкова XIX століття і перетворення колишніх північних околиць фактично на адміністративний центр, можна зробити висновок, що ділянка під №19 не залишився в стороні від урбанізації, а з наявних відомостей про характер забудови (по Німецькій були відсутні торговельні заклади і ремісничі цехи) – якщо тут існувала будівля, то вона була суто житловою.
![Рекламні таблички на фасаді колишнього прибуткового будинку Селіванова](https://zabytki.in.ua/images/3315t.jpg)
Однак станом на 1901 рік земля на розі Пушкінської та Театральної площі, що належала вдові колезького секретаря Яшниковій Марії Костянтинівни, була незабудована, хоча минуло вже півтора десятиліття з моменту відкриття Технологічного інституту і земельні наділи тут значно піднялися в ціні, та до того ж вулиця була однією з небагатьох в місті мощених.
На сцену ділянка №19 по Пушкінській виходить лише в 1907-ому у зв’язку з будівництвом купцем Петром Максимовичем Селивановим прибуткового будинку в три поверхи з мансардою в стилі українського модерну за проектом харківського архітектора Олександра Марковича Гінзбурга (1876 – 1949), який став найяскравішим творінням зодчого та його візитівкою.
Після здачі в експлуатацію витончена архітектурна перлина перетворилась на офіційну резиденцією спочатку музичних курсів Соловйова (з 1913), а потім фармацевтичного товариства Харкова, які займали частину площ на верхніх ярусах. Завдяки вдалим проекту і кутовому розташуванню на першому його поверсі в той же час йшла жвава торгівля бакалійними товарами, галантереєю та пивом. Такий стан справ, приносячи власникові чималий дохід, зберігалося аж до збройного більшовицького перевороту 1917 року.
![Оздоблення верхніх ярусів колишнього прибуткового будинку Селіванова в Харкові](https://zabytki.in.ua/images/3314t.jpg)
При радах спочатку тут квартирував експериментальний хіміко-фармацевтичний інститут, а потім просторі квартири були віддані під розселення новим «господарям» країни з пролетарським походженням. Перший поверх так і працював в якості продуктового магазину.
Дивом переживши сім десятиліть комунізму з їх байдужістю до архітектурних шедеврів минулого і розв’язаною разом із фашистською Німеччиною руйнівною Другою світовою війною (1939 – 1945), в еру незалежної України будівля по Пушкінській №19 вступила в жалюгідному стані, як і переважна частина архітектурної спадщини Харкова.
Завдяки вмілій реставрації першої половини 2010-х колишній прибутковий будинок Селіванова знову заграв своєю оригінальною красою (причому були збережені оригінальні рекламні оголошення початку ХХ століття), що стала однією з візитних карток міста на Лопані, а його внутрішні приміщення так і залишилися в комерційно(перший поверх -житловому фонді (верхні яруси).
Архітектура
![Рекламні оголошення на харківській Пушкіна 19 колишнього прибуткового будинку](https://zabytki.in.ua/images/3316t.jpg)
Будівля №19 по Пушкінській, що в плані представляє собою асиметричний г-подібний периметр (25м х 17м) на високому цоколі з мансардою та напівкруглим еркером зовнішнього кута, є одним з найяскравіших представників стилю український модерн серед стриманих тонів харківської класики.
Пластичні фасади з канельованими пілястрами та м’якими лініями лиштв люкарн, витонченість напівкруглих балконів з ажурними гратами, масивні розетки в обрамленні лаврових вінків, виділені фільонками рекламні таблички, жіночі маскарони з загадковим поглядом, напіваркова форма парних вікон, і звичайно ж химерний рослинний орнамент створюють той неповторний образ, який назавжди вписав ім’я його автора в аннали української архітектури початку ХХ століття.
Що не характерно, внутрішні інтер’єри будівлі продумані з тією ж ретельністю, як і зовнішні – витончені консолі міжповерхових перекриттів, гвинтові сходи трикутної форми, кожену сходинку яких прораховано індивідуально, вкриті рослинним орнаментом балясини, маскарони поверхових майданчиків.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харьков, вул. Пушкінська, 19.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), Е105 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь), М18 (Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта). З об’їзної по Сумській до Театральної площі, в східній частині (на розі з Пушкінською) знаходиться колишній прибутковий будинок Селіванова.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (автобус) – до зупинки «Театральна площа», в східній частині скверу Поезії розташоване найяскравіше творіння Гінзбурга.