Історія

Філософ, мислитель, гуманіст української землі, який прийшов в цей світ, щоб через викладання і свої поетичні твори нести зерна добра і світла. Мандруючи по світу, він щоразу повертався в свою улюблену Україну, безкраї степи якої так схиляли до роздумів про суєтність буття та творення прекрасного.

В перший раз доля сплела життя Григорія Савича Сковороди (1722 – 1794) і слобожанської столиці в 1759-ому, коли він на запрошення Іоасафа Білгородського (1705 – 1754), котрий за старою звичкою опікувався дітище бєлгородських єпископів перведеним до Харкова через чотири роки після заснування на наполягання головнокомандувача в Україні князя Михайла Михайловича Голіцина (1675 — 1730), став викладачем її колегіуму. Однак знайомство протривало недовго – після закінчення навчального року у зв’язку із неприйняттям мислителем чернечого постригу він змушений був покинув стіни обителі.

Другу зустріч у весняному цвіту 1762-ого передумовило знайомство в Бєлгороді поета зі студентом-богословом Михайлом Івановичем Коваленським (1845 – 1907), слідом за яким Сковорода пішов до харківського колегіуму і залишався там як викладач грецької мови цілих два роки. Знаменно, що в перебігу цього періоду навколо нього і його філософських поглядів формується ціле співтовариство з друзів і родичів здебільшого духовного звання улюбленого учня. Однак нелюбов до свободи викладання предмета нового настоятеля Порфирія (1707 – 1768) змушують викладача-вільнодумця знову покинути монастирські стіни.

І останній раз Григорій Савич і Харків зійшлися на цій сцені життя в 1768-ому, коли за наполяганням губернатора Євдокима Олександровича Щербініна (1728 – 1783) мандрівний український філософ повернувся для викладання в стіни харківського середнього навчального закладу від церкви в якості вчителя катехізису, але знову не на довго. Через півроку єпископ Самуїл, не стерпівши викладання основ християнської віри майбутнім носіям слова Божого світською людиною, усуває його з посади. На цьому з вчителював для Сковороди було покінчено назавжди.

Повернувся видатний український гуманіст-просвітитель на Університетську гірку Харкова через два з чвертю століття у вигляді бронзової величної постаті з мармуровою табличкою біля підніжжя, який вдячні нащадки спорудили на честь визнання його заслуг у перші рік незалежності України. Урочисте відкриття пам’ятника відбулося 3 вересня 1992 року в присутності міської адміністрації і великої кількості городян.

Архітектура

Самотня фігура як сублімація життя мандрівного філософа, пряма постать, що слугує уособленням незламності волі, і книга в руках як джерело вселенської мудрості в обрамленні простого одягу та сумно-замисленого погляду – в цьому вся доля видатного українського мислителя, хоч і в дещо аскетичній формі відображена рукою майстра (проект Іван Кавалерідзе, архітектор Юрій Шкодовський).

При цьому виконана в повний зріст з бронзи постать Григорія Сковороди не здається домінуючою над навколишньою дійсністю завдяки відсутності п’єдесталу, яким служить одна гранітна щабель, що відокремлює пам’ять від справжнього. Розкішним елементом композиції служить лише чорно мармурова табличка з лаконічними ім’ям поета.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Харківська обл., м. Харкыв, Покровський сквер.

Посилання

• Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), Е105 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь), М18 (Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта). З Харківської об’їзної по Білгородському шосе до Сумської. У районі площі Конституції пров. Спартаківська – вул. Університетська – Покровський сквер (орієнтир Успенський собор), де розташований пам’ятник Григорію Сковороді.

Громадським транспортом по залізниці / маршрутними таксі до Харкова. У місті трамваєм / автобусом / метро до зупинки «Площа Конституції», а далі – по Спартаківському провулку до Покровського монастиря, в сквері поряд з яким розташований пам’ятник знаменитому викладачеві його колегіуму.