Харківський університет радіоелектроніки

Історія

Державний університет радіоелектроніки в Харкові Харківський університет радіоелектроніки

Передісторія харківського університету радіоелектроніки своїм корінням сягає 1870 року, коли в вищих колах Петербурга було вирішено створити другий технічний ВНЗ в країні по підготовці наукових кадрів для всіх галузей промисловості. П’ятнадцять років планування, розробки концепції, будівництва, і 16 квітня 1885 року перший на українських просторах інститут подібного профілю почав свою офіційну роботу в слобожанській столиці.

Другою знаменною датою в історії майбутньої Мекки високих технологій став 1920-тий, коли ряди технологічного інституту поповнив інженерно-будівельний факультет, що успішно діяв десятиліття, доки міністерство освіти країни рад не наважилося на масштабну реорганізацію головного харківського технічного вищого навчального закладу.

Корпус Д Харківського університету радіоелектроніки Корпус Д ХНУРЕ

У 1930 році шість факультетів були виведені зі складу слобожанського політеху, щоб послужити базами для створення самостійних інститутів. Інженерно-будівельний став основою для створення Харківського інженерно-будівельного, який влаштувався в спеціально побудованих для цих цілей корпусах спроектованих Яковом Ароновичем Штейнбергом (1896 – 1982) на майбутньому проспекті Науки.

Цей виш проіснував в первісної іпостасі, не дивлячись на входження до його складу геодезичного та науково-дослідного геодезії та картографії інститутів через чотири роки після заснування, аж до 1944 року, коли його спеціалізація була переорієнтована на вугільну промисловість із зміною назви на “Харківський гірничо-індустріальний інститут” з трьома факультетами: машинобудівним, гірничо-електромеханічним, промислового транспорту (через три роки перший з них був розділений на гірський і шахтобудівний).

Корпус Б університету радіоелектроніки в Харкові Корпус Б університету радіоелектроніки

Післявоєнні часи прогресу і нових технологій диктували нові запити на інженерні кадри відповідно до зміненої інфраструктури – так в 1962-му в ході реорганізації факультети були перетворені на автоматизації виробничих процесів в гірничодобувній галузі, гірського машинобудування, радіотехнічний, а ім’я змінено на Харківський інститут гірничого машинобудування, автоматики і обчислювальної техніки.

І тільки чотири роки потому він повністю змінив спеціалізацію на радіоелектроніку, хоча факультет гірничого машинобудування ще якийсь час існував на його просторах, врешті поступившись новим напрямкам освіти, де електроні схеми, інформаційні потоки, і програми замінювали людську працю і творили чудеса.

В незалежній Україні діяльність інституту на теренах підготовки висококваліфікованих інженерних кадрів в найперспективнішою області науки і техніки була гідно оцінена університетським званням (1993 рік), а вісім років потому до нього додалося висока приставка державний. Так що зараз Харківський національний університет радіоелектроніки – один з найпрестижніших ВНЗ даного напрямку в Україні навчально-науково-практичною базою, що динамічно розвивається, висококваліфікованим викладацьким складом і дванадцятьма тисячами студентів.

Архітектура

Корпус А ХНУРЕ Корпус А університету радіоелектроніки в Харкові

Комплекс ХНУРЕ з усіма навчально-допоміжними будівлями зараз займає цілий квартал в північній частині проспекту Науки. Його найстарішими будівлями є п’ять перших корпусів (з А по Д) побудовані в 1930-му за проектом Я.А. Штейнберга, до яких пізніше добудовувалися інші будівлі і споруди (остання перебудова під керівництвом архітектора Н.М. Підгорного).

Корпуси А і Б являють собою симетричні (відмінністю є напівкругла прибудова-вежа в центрі східного) прямокутні чотириповерхові потиньковані будівлі в силі неокласики, головними архітектурними деталями обробки яких служать масивні чотириколонні портики іонічного ордера з глибокими трикутними фронтонами в обрамленні профільованих фільонок на модильйонах, що повторюють контур лобового карниза будівлі. З іншого декору варто відзначити суцільну (за винятком підвіконного простору другого поверху) рустовку стін з більш проробленим першим ярусом, віконні лиштви другого ярусу, підвіконня на кронштейнах третього і четвертого та тумби парапету.

Корпус Е Харківського державного університету радіоелектроніки Корпус Е Харківського університету радіоелектроніки

Замикаючий їх з півночі корпус Д – чотириповерховий витягнутий прямокутний будинок із масивними ризалітами центральній частині, південний з яких доповнено чотиринапівколонним портиком коринфського ордеру з трикутними фронтонами на модильйонах. Його оформлення перегукується з першими двома корпусами: рустовка стін, профільований лобовій карниз, лиштви та підвіконня на кронштейнах, з тієї лиш різницею, що в ризалітах використані великі дворівневі аркові віконні прорізи.

Корпус Б, що примикає перпендикулярно до Д з півночі є гармонійним продовженням комплексу з більш скромним оформленням, де рустовка, парапет і профільований карниз підкреслюють високе призначення будівлі, а легкі деталі у вигляді наличників і підвіконь скрашують загальну картину монументальності.

Виходячий на проспект Науки корпус Г вторить своїм декоровим оформленням попереднім, хоча до рустуваного першого ярусу додано облицювання плиткою стін верхніх ярусів, вісім напівколон коринфського ордера портика та балкон з витонченою балюстрадою між ними.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки, 14.

Офіційний сайт: http://nure.ua

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), Е105 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь), М18 (Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта). З об’їзної по Білгородському шосе (вул. Сумська) – Динамівській – Новгородській до проспекту Науки, вздовж якого в двох кварталах на південь розташований Харківський університет радіоелектроніки

Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / автобус) – до зупинки «Наукова», яка знаходиться біля ХНУРЕ.

Виктория Шовчко

Переглянути розташування Харківський університет радіоелектроніки на мапі

Обговорити статтю в спільноті