Історія
В ті далекі часи, коли харківські пагорби були морем, вона почала свою копітку працю з прокладання дороги життя, рік за роком все поглиблюючи дно свого русла з багнистими берегами, щоб подарувати людині захищений острівець серед безкраїх лісових просторів. Так народилася річка Лопань, котра перший раз дала притулок людині ще на зорі існування цивілізації, коли вона лише почала освоювати бронзу (II тис. до н.е.)
Століттями води все більше відступали (згідно з науковими даними зараз налічується сімдесят вісім терас, які пізніше вдало будуть використані для забудови), оголюючи височину, яку оберуть для свого тимчасового або постійного притулку всі відомі історії прабатьки українців (скіфи, сармати, черняховці, Київська Русь), доки нещадні орди східного хана в 1240-ому не знищать життя тут, на довгі чотири сотні років перетворивши слобідсько-приазовську землю на Дике поле.
Лише в першій половині XVII століття козаки-черкаси (вихідці із Західної України, що тікали від національно-релігійних утисків Речі Посполитої) остаточно вибрали стрілку між Харковом і Лопанню для свого поселення. Їхня фортеця постала в межиріччі, а селянська слобода – на правому березі блакитної стрічки.
Це рішення стало доленосним для розвитку міста – практично до кінця XVIII століття місто розвивалося виключно в східному залопанському напрямку, що з урахуванням обранням його місцевою аристократією для своїх розкішних заміських резиденцій та популярності Лопанського базару забезпечило в 1783 році будівництво кам’яного моста через річку.
Правда та перша сполучна ланка міста та його західного передмістя проіснувала всього три роки, зруйнувалася, була замінена дерев’яною, знову зявилася на колишньому місті…, але це зовсім не зробило в XIX столітті берега Лопані менш привабливими для заселення і ведення господарської діяльності для харків’ян, чому значною мірою посприяло розбирання мурів – торгові ряди в районі нинішньої Сергіївської кожен раз повставали з попелу (останній раз в 1850-х), на річці організовувалися все нові загати, будувалися млини, її води використовували численні місцеві заводи, переважна кількість з яких було вовномийними.
Господарська діяльність людини призвела до того, що в середині XIX століття вода в Лопані перетворилася зовсім не придатну для споживання, а русло і береги були жахливо засмічені, що з розвитком міста поставило перед адміністративної влада міста питання про захист стратегічно важливою водної артерії.
І тим не менше береги річки жили все таким же повним життям – в кінці XIX століття на правому березі в районі Купецького моста був побудований Благовіщенський собор, за проектом архітектора Бориса Григоровича Михайлівського (1830 – 190) через Лопань побудовані ще два мости (Дмитрівський і Конторський), хоча при цьому сила природи періодично показувала хто тут господар – в 1893 році під час повені затопило всю ринкову територію і двори прилеглих будинків.
Влада рад, яка захопила владу в Східній Україні після перевороту 1917-го, маючи практично необмежену безкоштовну робочу силу, в запалі колективізація і гігантоманії намірилася повернути назад води Сіверського Дінця і забезпечити судноплавність харківських річок аж до самого Азовського моря, але амбітний план так і залишився лише на папері.
Розв’язана більшовиками і фашистською Німеччиною Друга світова війна поставила остаточну крапку у всіх великих проектах на слобожанської землі – після бойових дій треба було хоча б відновити втрачену інфраструктуру, першою ластівкою якої стало відкриття в 1958-му нового Лопанського моста.
І зараз східна блакитна стрічка Харкова як невід’ємна частина міського пейзажу радує око своїми, нехай і не зовсім ще чистими, водами, іноді показуючи свою круту вдачу, але здебільшого привносячи у все прискорюваний темп буття нотку світу і вселенського спокою, на які така щедра матінка-природа для своїх вдячних дітей.
Архітектура
Лопань, як найбільший ліва притока Уди, має площу басейну близько двох тисяч квадратних кілометрів при загальній протяжності в дев’яносто три кілометри з правим більш крутим і лівим більш пологим (в межах міста обваловані і місцями облицьовані бетонними плитами) берегами. При цьому її звивисте русло, ширина якого варіюється від метра до двадцяти, має всього до метра глибини і місцями розділяється на рукави.
При цьому під час весняної повені рівень води в річці може підніматися в чотири рази, а в зимовий період при сильних морозах вона промерзає до дна. При ухилі 0,89м/км швидкість течії складає від 0,2 до 0,8 м/с, а витрата – 2,24м³/с.
Додаткова інформація
Місце розташування: Україна, Харківська обл.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). З Харківської об’їзної Полтавським шляхом до Лопанського моста.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (трамвай / автобус / метро), які прямують до центру міста (орієнтир – площа Конституції), а далі – Бурсацьким спуском до річки Лопань.