Історія
Всіх його наукових ступенів і досягнень не перелічити. Тільки морфологія, геронтологія, порівняльна патологія, еволюційна ембріологія, імунологія та мікробіологія увійшли в науковий світ як самостійні дисципліни завдяки його старанням. Перша в країні бактеріологічна станція, викладання в провідних вишах та, як нагорода, перша лауреатська Нобелівська премія.
А почався зоряний шлях Іллі Ілліча Мечникова (1845 – 1916) за партою Другої харківської чоловічої гімназії (закінчив із золотою медаллю), за якою крокували два роки природного відділення фізико-математичного факультету Харківського університету та здача екстерном випускних іспитів, які відкрили йому шлях у велику науку.
Німецька публікація першої наукової роботи у вісімнадцятирічному віці, трирічне вивчення ембріології безхребетних та відкриття гетерогоніі в лабораторії Рудольфа Лейкарта (Гіссен, Німеччина) забезпечили молодому вченому матеріал для магістерської дисертації по ембріональному розвитку риб і ракоподібних, яку він захистив в 1867-ому, а за рік був визнаний гідним докторського ступеня з зоології.
До наукової діяльності додалася і викладацька – в 1870 році Ілля Мечников почав читати лекції з зоології в одеському університеті в якості ординарного професора кафедри зоології та порівняльної анатомії, яким він був протягом дванадцяти років до своєї вимушеної відставки у зв’язку з репресивними заходами імперського уряду.
Чотири роки в італійській Мессіні подалі від нагляду поліції, і повернення до Одеси, що стала другою батьківщиною, в 1886-ому для керівництва новоствореним Бактеріологічним інститутом, де вивчалися питання дії фагоцитів тварин, а також бактерій, що викликають бешиху і епідемічний поворотний тиф. Ось тільки часу на це злостивці і заздрісники йому на це відвели мало – під їх тиском (головний аргумент – відсутність у Іллі Ілліча медичної освіти) змусили його покинути батьківщину.
Зустріч 1888 року з Луї Пастером (1822 – 1895) в Парижі забезпечила Мечникову місце в його інституті із сприятливими умовами для подальшої наукової діяльності та роботу до кінця життя. За кордоном його праці були гідно оцінені – почесний доктор Кембриджського університету (1891), член Французької академії наук (1904), нобелівський лауреат «за роботу з імунітету» (1908).
Не дивлячись на гоніння, він тимчасово повертається на батьківщіну, щоб продовжити дослідження кишкових мікробів і черевного тифу, але до кінця життя так і залишиться відданим Пастерівському інституту.
Безсумнівний величезний внесок Іллі Мечникова в науку України його харківська альма-матер за підтримки світил вітчизняної науки вирішила відзначити увічненням в пам’ятнику, відкриття якого передбачалося до роковин дня народження науковця в 2005 році, але у зв’язку з фінансовими труднощами було приурочено до сто десятої річниці отримання ним Нобелівської премії – в кінці листопада 2005 року.
Пам’ятник, не дивлячись на різні запропоновані проекти і матеріали виготовлення, був виконаний за два місяці по макету архітектора Юрія Михайловича Шкадовського скульптором Сейфаддіном Гурбановим і встановлено навпроти харківського Інституту мікробіології і імунології імен І. Мечнікова.
Архітектура
П’ятнадцяти тонна скеля червоного граніту, з якої виростає висока худорлява постать великого вченого без постаментів і п’єдесталів, як краще втілення життєвого кредо Мечника про єдність і нероздільність природи і людини, не дивлячись на всі технічні досягнення та прогрес останньої.
Весь акцент пам’ятника видатному синові Слобожанщини в простому сюртуку з мікроскопом і книгою під лівою рукою майстерно зосереджений на обличчі Іллі Ілліча – замислений і трохи сумний погляд з-під кошлатих брів на суєтність буття і безкраї межі пізнання, вольовий ніс і обрамлен бородою з вусами губи, в вигині яких застигла всесвітня мудрість – чудовий задум автора та експромт виконавця, які роблять цей пам’ятник з полірованого граніту унікальним.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська / пров. Мечникова.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), Е105 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь), М18 (Харків – Сімферополь – Алушта – Ялта). З об’їзної по Сумській до Театральної площі, вздовж якої переїхати на паралельну Пушкінську. У сусідньому кварталі, навпроти інституту Мікробіології та імунології, розташований пам’ятник І.І. Мечникову.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (автобус) – до зупинки «Театральна площа». На паралельній Пушкінській в сусідньому кварталі розташований пам’ятник харківському лауреату Нобелівської премії.