Історія
Земельний банк А.К. Алчевського
Улюблене дітище і одно з джерел добробуту талановитого фінансиста, що звело його з нижчого щабля комерції торговця кави на економічну вершину імперії. Перша ластівка комерційного успіху, яка подарувала крила, перед якими розступалися всі життєві негоди і неможливе стало можливим.
А почалося все з ярмаркових лотків і магазинного прилавка батьковської торгівлі бакалійними і колоніальними товарами на Сумщині, де молодий Олексій Кирилович Алчевський (1835 – 1901) непогано набив руку в основах ведення бізнесу. Це стало йому у нагоді в новому починанні (чайний магазин на Сумській) після переїзду до Харкова з молодою дружиною в 1860-ому.
Центральний ризаліт харківського Земельного банку
Однак роль дрібного крамаря ніяк не влаштовувала амбітного молодого чоловіка, тим більше в світі величезних можливостей слобожанської столиці. Результатом його спостерігань за фінансовою стороною харківських ділових кіл стало заснування одного з перших в країні Товариств взаємного кредитування, що видавало позики під фіксований відсоток з коротким терміном погашення представникам малого і середнього бізнесу.
Не дивлячись на численні ризики, починання стало настільки успішним, що вже в 1868 році перетворилося на третій в країні (після двох столичних) приватний акціонерний комерційний Торговий банк зі статутним капіталом в півмільйона рублів. Але на цьому дібравший смаку Олексій Кирилович, не збирався зупинятися.
Скасування кріпосного права і неможливість більшості землевласників імперії управляти своїм майном в нових реаліях (велика частина проблем була викликана нестачею оборотного капіталу) призвели до того, що повсюдно з’являлися підприємливі ділки, які видавали позики під астрономічні 15-20% річних і з неможливістю боржників погасити їх ставали власниками величезних наділів практично за безцінь, фактично здійснюючи в сучасній термінології рейдерське захоплення.
Верхній ярус центрального ризаліту
Ярий патріот і людина честі Алчевський вгледів в цьому велуку можливість для нового бізнесу – 4 травня 1871 року найвищим указам був затверджений статут першого в країні Земельного банку зі статутним капіталом в один мільйон рублів, засновниками якого виступали: купець 1-ї гільдії О.К. Алчевський, І.В. Вернадський, Г.Д. Колокольцев, камер-юнкер імператорського палацу А.Ф. Бантиш, почесний громадянин Бєлгорода Ф.Н. Добринін (найбільшими частками володіли дві перші особи).
Основною декларованою метою на першому етапі існування нового харківського комерційного підприємства було надання дешевого кредиту повноправним землевласникам (в повітах) і домовласникам (в містах) під заставу нерухомого майна без передачі банку права власності в п’яти губерніях: Харківській, Курській, Воронезькій, Катеринославській, Полтавській (пізніше їх список був розширений до вісімнадцяти).
Лев біля будівлі Земельного банку
Перші два роки кредити видавалися позичальникам під 6% річних на термін від вісімнадцяти до п’ятдесяти чотирьох з половиною років. З 1872 року Земельний випускав 5%-ві металеві заставні листи, а ще через сім років – 5%-ві кредитні листи. При цьому в 1891 – 1892 роках в наслідок трьох етапів конверсії все кредити Харківського земельного банку були переведені в 5%-ві. Потім будуть ще два етапи зниження відсоткових ставок. В результаті на 1 січня 1899 року вони опустилися за всіма видами кредитів до 4% при сумі погашення тіла в 0,5% на рік і терміни кредитування від десяти до шістдесяти шести років для землевласників і тридцяти восьми – домовласників.
Справи банку йшли настільки добре, що в 1894 році для його і Торгового було розпочато будівництво нових будівель вздовж західної лінії забудови головної міської (на той час Миколаївської) площі за проектом і під керівництвом Олексія Миколайовича Бекетова (1862 – 1941), що тривало два роки і обійшлося іпотечному в мільйон двісті рублів. При всій розкоші обробки (скульптор О.І.Якобс) і металевій кімнаті з ощадними комірками операційний зал першого поверху страждав від нестачі природних джерел світла.
Земельний і Торговий банки Харкова
Тільки станом на 1 січня 1905 року взагалі було видано кредитів більш ніж на двісті шістдесят п’ять мільйонів рублів, загальна сума отриманого прибутку дорівнювала двадцяти шести мільйонам, а сума пожертвувань з благодійною метою різним особам і установам – двісті п’ятнадцять тисяч.
Однак більшовики, що захопили владу в Східній Україні в 1919-ому, ліквідували приватну власність, державні та фінансові установи колишнього царського режиму. Будівлю Земельного банку під час перебування Харкова столицею України було передано Південній раді народного господарства (Южсовнархоз). Після його розформування в 1932-ому його пристосували для потреб міськвиконкому на час проведення реконструкції будівлі по Конституції 7, а після її закінчення в 1937 році тут розміщувалася Військово-господарська академія.
Друга світова війна, розв’язана сталінськими порадами і фашистською Німеччиною, не пощадила унікального творіння Бекетова – воно сильно постраждало і зустріло день Перемоги в напівзруйнованому стані. Відновлення колишньої будівлі харківського Земельного було довірено архітекторами Г.В. Сіхарулідзе і О.Ю. Лейбфрейду, які за п’ять років (з 1948-ого) повернули колишню пишноту, після чого в її стінах розмістився Автотранспортний технікум (зараз коледж), що існуючє тут і понині. Рука часу пощадила архітектурну перлину на Конституції 28, а сучасники додали від себе дві скульптури левів біля входу (2003), які лише доповнюють величний вигляд унікальної споруди.
Архітектура
Ліве крило центрального фасаду Земельного банку
Неоренесансна перлина колишнього Земельного банку в Харкові являє собою дво- (центральна частина) триповерховий на високому цоколі складнопрофільний контур з невеликим внутрішнім двором в глибині дворової частини та ризалітом центрального фасаду, що займає кутову забудову на перетині центральної міської площі та провулку Мечникова.
Домінантою його виступає звичайно ж головний фасад прикрашений витонченою ліпниною і безліччю архітектурних акцентів. Так його призматичний і алмазний русти з рослинним орнаментом замкового каменю, аркові отвори, рустовані напівколони центрального входу, круглі розетки першого ярусу і канельовані напівколони іонічного ордера, кртуші ризаліту, жіночі статуї родючості, жіночі і чоловічі барельєфи, маскарони замкового каменю архівольтів на імпостами, широкий декорований рослинним орнаментом фриз з прямокутними вікнами, полога арка аттика утримувана атлантами з овальним вікном і, звичайно ж, герб Харкова на щитах створюють той розкішні й вигляд, який відрізняє руку майстра.
Декором північної прибудови служать глибокий руст з алмазними вставками, профільовані меж’ярусний та лобовій карнизи, канельовані пілястри доричного ордеру, профільовані лиштви прямокутних вікон та продовження парапету з невисокими колонами-тумбами доричного ордера и овальними отворами.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Харківська обл., м. Харків, пл. Конституції, 28.
Посилання
- Нотатки мандрівника. Харківські прогулянки
Як дістатися
Автотранспортом по трасі М03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків), М26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М27 (Харків – Бєлгород). У Харкові з об’їзної по Московському проспекту – Вірменському провулку або Білгородському шосе – вул. Сумській або Полтавському шляху до площі Конституції, північно-східний кут якої замикає будівля Земельного банку.
Громадським транспортом до вокзалів Харкова, а потім міським (метро / автобус) до зупинки «Площа Конституції» в центр міста, поруч з якою розташований Харківський автодорожній коледж.