Історія

Гришине, як один з козацьких зимників Самарської паланки, звичайно ж не могло проіснувати два з половиною століття без православного храму в якомусь вигляді. Організоване в кінці XVI століття воно значно розрослося, перш ніж московська влада розгромила Запорізьку Січ, перетворивши вільні поселення української землі на казенні. Село на Ггришинке в московських документах перетворилося на слободу Бахмутського повіту.

Офіційне ж літочислення храму на честь Покрови пресвятої Богородиці в Гришине ведеться з 1804 року, коли було закінчено його будівництво. Причому виконуючи царський указ випущений трьома роками раніше, церковна будівля була зведена в камені з використанням дерев’яних конструкцій завдяки заможності місцевої громади. Хоча існують непрямі свідчення існування його за чверть століття до того (приблизно 1773 рік).

Зростання чисельності громади (в тому числі за рахунок приєднання до неї жителів сусіднього села Василівка) в останній чверті XIX століття призвело до катастрофічної нестачі місця всередині храму на богослужіннях, особливо в святкові дні, вирішення проблеми чого нарешті надбало в 1884-ому реальні риси в якості двох бічних прибудов при збереженні єдиного вівтаря.

Десь на рубежі XIX та XX століть, коли питання освіти молодого покоління було узято під опіку православною церквою, гришинська громада отримала дві церковно-парафіяльні школи, в яких навчалося вісімдесят чотири дитини, і школу грамоти для двох десятків учнів.

У 1908 році Покровський храм у зв’язку із поважністю віку пережив ще одну реконструкцію, в ході якої були проведені нагальні ремонтні роботи та оновлені настінні розписи забезпечені пожертвами парафіян, число яких у перевоєнному 1914-ому наблизилося до семи з половиною тисяч.

Урочисте святкування поважного півторасторічного ювілею місцевої святині, що відзначалася в 1923 році, не дивлячись на фактичне захоплення влади в Україні атеїстичними більшовиками, стало фактично останнім перед довгою епохою забуття і гонінь – атаки на храм з боку комуністів з посиленням диктатури пролетаріату тривали весь міжвоєнний період ХХ століття.

Наполегливість влади, не дивлячись на шалений опір громади, увінчалася успіхом в 1957-ому, коли церкву закрили, все майно її вивезли, будівлю зняли з реєстрації, пристосувавши під зерносховище та склад місцевого колгоспу, що фактично поставило її на межу виживання, бо необхідні ремонтні роботи не проводилися.

Про культурно-історичну цінність старої будівлі початку минулого століття радянська влада згадала лише після старту Горбачовської перебудови – в 1986-му вона була виведена з колгоспної власності, в наступному році її обстеженням зайнявся Донецький інститут «Промбуд НДІ проект» з метою відновлення, а 12 липня 1989 року – отримала офіційний статус пам’ятника архітектури державного значення.

У напівзруйнованому вигляді (частково непокритий, зі зруйнованим карнизом, фактично без вікон і дверей) продувана всіма вітрами в 1990 році Покровська церква була повернута новоствореній гришинській громаді. Катастрофічний брак коштів і погано спланований графік відновлення привели до того, що і без того постраждала святиня на початку третього тисячоліття фактично опинилася на межі виживання.

Справа відновлення зрушила з мертвої точки в 2001-ому, коли були розпочаті ремонтні роботи, які однак не передбачали повну автентичність первинному проекту. Вони були закінчені за два роки, а в 2005 році наповнений іконами з Києво-Печерської лаври, Афона і Почаєва храм був освячений наново митрополитом Донецьким і Маріупольським Іларіоном (Алфеєвим).

Архітектура

Хрестоподібна центральнокупольна в плані будівля гришинської Покровської церкви являє собою класичний периметр 45м х 21м з бутового каменю з окремими ділянками цегляної кладки, в подальшому тинькований, з прибудовами більш пізнього часу спорудження та високою дзвіницею над бабинцем в стилі еклектики.

Витончений, характерний для початку XIX століття стиль відрізняють перш за все високий світловий барабан на чверику розділений на дзеркала простими лопатками з витягнутими арками вікон в обрамленні архівольтів на імпостах із замковим каменем, який займає практично всю поверхню середохрестя. Вінчає його глухий ліхтар під зімкненою покрівлею із заломом.

Основний периметр більш аскетичний в своєму оформленні: аркові вікна, прості архівольти, профільований лобовій карниз. Зате чотириярусна дзвіниця з лишком компенсує цей недолік – кутові пілястри доричного ордеру, розбивка на дзеркала за допомогою простих фільонок, скляний люнет зі шропсами центрального входу, профільовані карнизи, круглі віконні прорізи другого ярусу, архівольти аркових прорізів верхніх ярусів (третій зі замковим каменем на імпостах), шоломоподібне завершення та високий шпиль.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Донецька обл., с. Гришине.

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М04 (Е50) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпро – Донецьк) до повороту на Гришине. Далі головною прямувати до Покровського храму (в центрі села).

Громадським транспортом до Покровська, а потім – приміським до зупинки в Гришине. Церква знаходиться в одному кварталі південніше (в парковій зоні).