Історія
Кляштор у Меджибожі
Передісторія кляштору в Меджибожі починається в далекому 1632 році із закінчення будівництва на гребні пагорбу навпроти замку величного кам’яного десятипрестольного костелу на честь Пресвятої Троїці коштом місцевих господарів з роду Сенявських (засновником вважається Генріх), яка стала головним символом католицької громади міста.
З плином часу та розвитком міста завдяки стратегічному положенню фортеці на одному з головних шляхів Поділля, коли кількість його населення сягала кількох тисяч, для посилення впливу католицизму, як основної державної релігії в протиставленні православ’ю, до Меджибожу з благословінням від папи римського Клімента ХІІ (1652 – 1740) прибули перши ченці-місіонери домініканського ордену (1760 рік).
Головним ініціатором прибуття братії звичайно ж виступав тогочасний місцевий дідич, воєвода руський, князь Август Олександр Чарторийський (1697 – 1782), який отримав Меджибож після одруження із Софьєю Сенявською (1699 – 1777) за три десятиліття до того. Таким чином власник намагався зміцнити свої позиції перед реальною загрозою московської царської окупації з її домінуванням православ’я.
Вид на кляшторне подвір'я
На його ж плечі ліг основний тягар фінансово-організаційного забезпечення ченців усім необхідним, в тому числі житлом – для будівництва кляштору князем була обрана ділянка поруч із головною католицькою святинею міста та безпосередньо під захистом фортечних стін. Роботи по зведенню двоповерхового корпусу розтяглися аж до 1772-ого.
Домініканці не полишили свою домівку і після московської окупації, якому передував розпад Річи Посполитої. Чарторийські, яких російська влада спочатку позбавила всього майна, потім з барського плеча повернула, звичайно не палали великою любов’ю до загарбників, тому активно підтримали польське повстання 1830 року. Москва покарала Адама Єжи Чарторийського (1770 – 1761) позбавленням всіх дворянських титулів та маєтностей на території імперії разом із Меджибожем.
Дивно, що в рамках антикатолицьких гонінь, розпочатих царським режимом під слушним приводом того повстання, коли майже всі ченці на окупованих росіянами українських теренах були позбавлені своїх домівок, домініканці лишилися в Меджібожі і продовжили свою місіонерську діяльність (частково це було обумовлене перетворенням міста на військове поселення під військовим ж керуванням).
Південний фасад домініканського кляштору
Братія лишилися в стінах свого кляштору аж до 1920-х, коли нова окупація черговою московською чумою під червоними стягами зі зброєю в руках Поділля стала очевидною і неминучою. Нова люмпенська влада, яка одразу ж оголосила націоналізацію всього приватного майна, тимчасово пристосувавши спорожнілий монастирський корпус під готель.
Переживши жахіття бойових дій розв’язаної червоними радами та фашистської Німеччиною Другої світової війни 1939 – 1945 років, в 1962-ому колишній домініканський став свідком останнього сплеску атеїстичної агонії, коли комуністи намагалися підірвати Троїцький костел.
Радянська політика забуття українських історико-культурних цінностей, які роками залишалися без належної уваги поступово руйнуючись, призвела до неактуальності використання кляштору в якості готелю, тому світанок української незалежності будівля зустріла вже в якості службової з використанням під склади, майстерні та адміністративні потреби.
Архітектура
Другий ярус домініканського кляштору в Меджибожі
Простий прямокутний двоповерховий цегляний периметр колишнього домініканського монастиря з фарбуванням по тиньку під вальмовим з козирком дахом розташований південніше храмової будівлі вздовж її нави на гребні доволі крутого замкового пагорбу, що зумовлює його складний цоколь – високий з боку річки та майже врівень землі з двору.
Його архітектурне оформлення повністю відповідає канонам сакрального зодчества для подібного виду споруд: позбавлена будь-якого декору гладь стін,прямокутні вікна в простих лиштвах і тільки складнопрофільний лобовий карниз підкреслює колишній високий статус кляшторної будівлі.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Хмельницька обл., смт Меджибіж, вул. Набережна.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е50 (М12) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк), яка на ділянці Летичів – Хмельницький має відгалуження (Т2319) на Меджибіж, що проходить поруч з пагорбом увінчаним мальовничими руїнами монастиря домініканів.
Громадським транспортом з Хмельницького / Вінниці до повороту на Меджибіж, а потім пішки (близько півгодини – 2км) або попутним транспортом по прямій в напрямку замку (орієнтир – руїни Троїцького костелу, поруч з якими розташований кляшторний корпус).