Харківський іподром

Історія

Головний вхід іподрому в Харкові Головний вхід Харківського іподрому

Роком заснування першого українського іподрому в Харкові вважається 1848. Правда розташовувався він спочатку на території ринку, і перше десятиліття лише частково відповідав своїй гучній назві: функціонував він лише під час кінних ярмарків (тричі на рік), селекційних випробувань не було, а на скачки коні виставлялися з метою підвищення продажної вартості на майбутньому аукціоні, трибуни були відсутні, втім як і професійні жокеї (на конях виступали кріпаки або ж візники). Кількість коней, що брали участь у призовому розіграші – 25 – верхових, 15 – рисаків.

На початок 60-х років XIX століття Харківський іподром разом з входящими до його структуру стайнями стає центром племінного конезаводства, чому чимало посприяла Виставка коней Харківської губернії 1860 року, яка за розмахом та рівнем організації перевершила раніше проведені в Російській імперії, що стало можливо з перенесенням іподрому в Сокільники.

В цей же час проводиться масштабна реорганізація як самого іподрому в Харкові, в планах було створення окремих скакової і рисистої доріжок, так і стаєнь, які зокрема поповнюються ціннішими кіньми.

Але скасування кріпосницького права в 1861 року стає катастрофою у відкладеній перспективі для конезаводства, зокрема племінного, адже зі зникненням безкоштовної робочої сили економічна ефективність багатьох господарств – основних покупців і власників елітних коней – зійшла нанівець (за два роки число конезаводів скоротилося на тисячу). Крім того нові реалії поступово осушили потік пожертвувань на розвиток галузі, і іподроми почали порожніти.

Внутрішній фасад іподрому в Харкові Внутрішній фасад Харківського іподрому

Незважаючи на сплеск інтересу широкої публіки до діяльності іподромів в середині 70-х років XIX століття, пов’язаний з появою бігових та скакових тоталізаторів, відвідуваність у Харкові цих кінноспортивних заходів падає, що призводить до припинення проведення на його доріжках скачок в 1882, а перегонів – в 1885 роках.

Лише через десятиліття (у 1896 році) Харківський іподром почав выдроджуватися, насамперед, завдяки змаганням та проведенню скакових випробувань. А через три роки (1899) в життя втілюється ідея выдокремлення скакового і бігового кіл – бігова доріжка споруджується на деякій віддалі від скакової.

У тім, не дивлячись на обладнання індивідуального доріжки і трибун (нехай і тимчасових), харківський біговій іподром так і залишається в числі другорозрядних як за племінним рівнем, так і за рівнем кваліфікаційної підготовки персоналу. Особливо його низька привабливість виглядала в променях слави його скакового побратима, який вважався одним з кращих в Російській імперії.

Набирати свою популярність біговій іподром у Харкові почав до 1907 року, що забезпечило фінансування будівництва його нових трибун і забезпечуючої інфраструктури, а так само різноманітність програм випробувань і збільшення грошових призів.

Скаковая доріжка іподрому в Харкові Скаковая доріжка іподрому в Харкові

У зв’язку з початком Громадянської війни (1917 – 1923) робота іподрому була тимчасово припинена. Лише після встановлення стабільної радянської влади на території міста наприкінці 1921 року, на іподром був відкритий (на території скакового кола). Це був єдиний у по воєнній Україні кінноспортивний комплекс, здатний відновити свою основну діяльність – скакові випробування (за 9 днів випробувано 150 верхових і 30 рисистих коней).

Свою повноцінну діяльність іподром у Харкові відновлює лише через три роки, коли в стайні масово починає надходити молоде покоління рисаків і скакунів, правда все це відбувалося в рамках одного скакового кола з причини того, що на біговому розмістилася військова радіостанція.

Але вже через два роки через пошкодження трибун, завданих аварійним літаком, що сів на скакову доріжку, іподром був закритий. Його діяльність була перенесена на місце бігової, яка була звільнений в 1928-му від всіх військових підрозділів, які займали адміністративну будівлю.

Поступове входження в нормальний ритм і цілорічна робота приносить Харківському іподрому статус всесоюзного і місце в четвірці лідируючих, з орієнтацією на рисаків.

Велика Вітчизняна (1941 – 1945) завдала значної шкоди як будівелям і спорудам, так і біговій доріжці в Харкові. Їх відновлення потребувало значних зусиль, не кажучи вже про племінні скакових і бігових складів. Через рік робота тут знову закипіла.

Зовнішній фасад іподрому в Харкові Зовнішній фасад Харківського іподрому

Не дивлячись на скасування кавалерії як роду військ в 1953 році і, як наслідок, закриттям численних племінних підприємств, Харківський іподром показував лише стабільне підвищення своїх показників.

Аж до розпаду СРСР (1991 рік) – підприємство залишається одним з провідних у галузі, приймаючи, на ряду з Києвом та Одесою, Українські Республіканські змагання з кінного спорту, а кількість коней, які щорічно пройшли випробування на його базі досягало 500. Крім того на технічних площах іподрому відкрито кінноспортивну школу “Спартак”, яка подарувала миру ціле покоління професійних спортсменів для кінного спорту.

Зі здобуттям незалежності України і темних часи, в ході яких ламалися десятиліттями напрацьовані зв’язки, Харківський іподром поступово втрачає свою виробничу базу: тренерський склад йде, поголів’я випробуваних коней скорочується (1991 рік – 300, а 1998 – 200), технічне оснащення занепадає.

У 2005 році підприємство, що знаходилося на межі банкрутства, було передано в оренду приватним підприємцям, які в міру можливості намагаються відродити колись процвітаючу кінноспортивну перлину, проводячи випробування коней, організовуючи змагання.

Архітектура

Відкритий при великому скупченні народу в 1848 році на ринковій площі перший Харківський іподром мав лише дві вузькі (завширшки два коня) прямі з невеликими петлями на їхньому з’єднанні протяжністю 1066,8 м. З адміністративних споруд – дерев’яний павільйон для суддів і невеликий поміст для привілейованої публіки.

Трибуни іподрому в Харкові Трибуни Харківського іподрому

З перенесенням іподрому в Сокільники (1860), перегони на дистанцію три версти (3200 м) почали проводиться відразу після облаштування скакової доріжки, коли підсобні та адміністративні приміщення (на місці нинішніх виробничих площ Харківського авіабудівного заводу) перебували в стадії будівництва, після завершення якого світло побачив один з кращих в Російській імперії кінноспортивних комплексів з кращою інфраструктурою і технічною базою.

Нинішній Харківський іподром, з тоді ще дерев’яної трибуною, площею в 16 га був споруджений у 1899 році для рисистих бігів поруч зі скакові колом на Сумському шосе.

А в 1914 році іподром придбав, практично, свій завершений вигляд – було закінчено будівництво трибун бігового кола за проектом Маріана-Здіслава Юліановича Харманського (1857 – 1819), зведені денники, робочі доріжки, ковалня.

У 60-х – 70-х роках ХХ століття кінноспортивний ансамбль придбав свій нинішній вигляд: до 50 старих реконструйованих денника додані ще 120 нових; облагороджена прилегла територія; житлові та виробничі приміщення.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Харківська область, м. Харків, пл. 1 Травня, 2.

Тел.: (057) 704-16-49, (050) 407-08-16.

Офіційний сайт: http://konezavod.com.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі М 03 (Київ – Лубни – Полтава – Харків – Ростов-на-Дону), М 26 (Харків – Запоріжжя – Сімферополь) або М 27 (Харків – Білгород) по північній частині окружної траси до повороту на Білгородське шосе, що переходить у вулицю Сумську до іподрому (Вивіска вздовж дороги).

Громадським транспортом до Харкова, а потім на метро до станції Пушкінська (два квартали по однойменній вулиці в північному напрямку) або Університетська (чотири квартали в північному напрямку по вулиці Сумській). На трамваї 26-го маршруту до кільця.

Виктория Шовчко