Зима у всій своїй красі вже ступила на землю, перевірила свої володіння та випустила на волю своїх вірних охоронців, зграї сірих господарів українських лісів. Перша декада вже майже позаду, а з нею і Калета майнула, то і до кінця холодів вже рукою подати: встановити ялинку, відсвятквати чисельні свята від Святвечора до Водохрещі, а там і до Масляної рукою подати — майже весна.
В народі 9 грудня так і звали Вовчим святом, коли вовки збиралися зграями на свій Майдан, щоб обрати з-поміж себе найсильнішого, найвідважнішого та найбезстрашнішого. Саме новому вожаку вони довіряли виживання всієї зграї на довгий період холодів. В народі після цього дня і аж до іменин покровительки води-Дани намагалися худобу не залишати «без ока», та й ретельніше перевіряли запори-замки в хлівах та курниках.
Небесною покровителькою вовчого свята вважалася Тріскуча Ганна, яка з давніх-давен приводить на українські землі люті морози. Тому цей день вважався за перший справжній зимовий, хоч до сонцестою та повороту на літо вже рукою подати. Ганна здавна вважається за першу заступницю майбутніх породіль, тому жінки «при надії» цього дня тримали суворий піст та особливо палко звертаються до неї по допомогу в пологах та здоров’я своє та ще не народженого немовляти.
Вовче свято вважалося за один з найкращих днів в році для гадань, обрядово-містичних ритуалів та лікування. Так наприклад для захисту на майбутнє своїх полів в цей надвразливий для будь-якої злої магії день (бо небо занадто близько до землі, щоб королеві-Зимі легше було дістатися своїх володінь) господарі ритуально обходили їх бороною по колу, створюючи своєрідний захисний бар’єр для нечистого.
Коли покривало ночі лише лягало на Ганнину голову (після опівночі на 9 грудня) українські дівчата просили покровителька жіноцтва та продовження роду явити їм судженого, адже це вона парує людей. А відьми за народними переказами тим часом крали з неба місяць та ритуально «доїли» його перетворивши на корову, щоб позбавити людський рід плодючості («тому і корови не дояться»), а також для знищення випускали на землю сварки, наклепи та хвороби.
У бджолярів на Ганни були свої ритуали: гарний пасічник цього дня обов’язково ходив цього дня в льох до свого рою, розмовляв до своїх бджілок та попереджав про наближення холодів, перевіряв чи все у них гаразд, за потреби підгодовували, бо вважалося – з Ганни бджоли починають мед їсти. За бджолярською магією вважається, що інформування бджіл про настання справжньої зими — то запорука збереження та плідності рою в наступному році (бо, ніби, божі мухи краще можуть підготуватися та захиститися).
За стародавніми українськими народними прикметами: як Ганна лагідна та ніжна, так садовини буде ціле намисто, а як вітряна та вередлива — так врожаєм не покриє і дінце корзини; завітала Ганка — сідай у санки; яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня.