Історія
Розвиток галицьких міст, наділених високою милістю короля польського Сигізмунда I (1467 – 1548) Магдебурзьким правом, не забарився позначитися на процвітанні всього краю. Однією з тих, хто оцінив переваги економічної ситуації в польських містах, що склалися на зламі другого тисячоліття, та змогла скористатися її перевагами була єврейська громада. Саме вона стала быля початку зародження нового суспільства.
У Бережанах отримали нову систему міського самоврядування в 1530 році, а вже через тридцять років (1563) в документальних джерелах зустрічається перша згадка про поки ще нечисленну (в п’ять сімей) єврейську громаду. Першим офіційним духовним пастирем громади, яка збільшувалася з кожним роком, був Мордехай ха-Коен ( – 1630).
Але по закінченні яких-небудь трьох чвертей століття кількість єврейських сімей збільшилася в рази до декількох десятків (більше п’ятнадцяти відсотків міського населення), що настійно вимагало створення єдиного духовно-культурного центру вже самостійної громади, яким в 1638 році стає побудована біля самих міських рубежів всередині фортечної стіни серед іудейського кварталу синагога.
Благодатний бережанський торговельно-економічний клімат призводить в міські стіни все нових і нових Ізраїлевих синів, що освоюють численні міські професії (торговці, ремісники, лихварі, візники, медики, адвокати). Будівля спочатку невеликої синагоги перестала вміщати всіх членів громади, що значно збільшилася (третина міського населення), і на її місці в 1718 році було зведено новий храм з микве і лікарнею, який отримав назву Велика синагога.
Про домінуюче положення в міському товаристві Бережан іудейської громади говорить той факт, що торгові місця центральної Ринкової площі суцільно належали її членам, так само як і 20% лісових угідь і 12% сільськогосподарських земель в окрузі. Це та збільшення частки єврейського населення до сорока відсотків від загального числа городян у другій половині XIX сторіччя не могло не позначитися на міському самоврядуванні – за неписаним законом мер обирався лише з числа обраного народу (з 1874 року). Головний же храм при такій фінансовій підтримці лише розквітав рік від року.
Під час Першої світової (1914 – 1918) будівля бережанської синагоги, покинута напризволяще рятуючимися від тягот війни на теренах Австро-Угорської імперії представниками єврейської громади, була вщент спалена разом з усім містом при наступі російських військ.
По закінченні військових дій в головний іудейський храм Бережан повернулося життя разом з більшою частиною жителів міста. Практично повністю відновлена Велика синагога починає своє друге життя, коли обзаводиться бібліотекою та школою «Габанус» з викладанням на ідиш.
Однак дуже скоро на зміну епохи процвітання прийшов період гонінь, який почався 20 вересня 1939 зі вступом у місто частин Робітничо-селянської Червоної армії, яка сіяла на своєму шляху занепад старого світу – радянська влада виселила з великих міст більшу частину єврейського населення, біженці ж були змушені шукати притулок в селах і невеликих містечках. У Бережанах їх заступницею і місцем тимчасового притулку стають на перших порах синагога і спорожнілі стіни закритої школи «Габанус».
Останнім ударом по колись процвітаючій численній громаді, що поставив крапку в її існуванні, стає Друга світова (1939 – 1945), яка в прямому сенсі знищила єврейську складову бережанського суспільства, коли в катівнях таборів і під дулами автоматів попрощалися з життям більше трьох з половиною тисяч її представників.
Головний же іудейський храм міста було віддано в розпорядження торгових працівників відразу по вцарюванню у місті радянської влади, використовуючи його під складські приміщення. А проведена з метою покращення виконання покладених на будівлю обов’язків модернізація середини 50-х ХХ століття поставила крапку в долі синагоги, яка через неякісно проведених робіт з перепланування почала руйнуватися, доживаючи свої останні дні на задвірках історії. Вже повністю втрачено східну стіну, покрівля місцями обвалилася, внутрішнє оздоблення безповоротно знищено.
Тоді ж в приміщеннях, де колись учні пізнавали основи ідиш, розквартирувалася місцева автотранспортна база. Так і понині в класах колишнього «Габануса» стоять автомобілі, власникам яких і невтямки, яке святотатство вони здійснюють.
Архітектура
У пору свого розквіту синагога в Бережанах, побудована за канонами галицької школи синагогального зодчества, представляла собою монументальну триярусну кубічну в плані будівлю під захистом потужних стін, посилених контрфорсами, з Езрат Нашим (відділенням для жінок) на балконі верхнього ярусу. Із заходу розташовувалася прибудова школи «Ганабус».
Зовнішні фасади синагоги з поділом на дзеркала, кожне з яких складалося з комплексу прямокутного вікна на першому ярусі, сполучного декоративного об’ємного орнаменту між першим і другим, і арочного – на другому поверсі, вінчав високий атік з великими вікнами-трояндами по три на кожній стороні.
Внутрішнє її оздоблення, що личило високому становищу центрального іудейського храма міста, відрізнялося багатством обробки деталей – органічно скомпоновані віньєтки і вірші з Тори, капітелі багатою різьблення і малюнок Арон Акодеша. Нині з колишньої розкоші практично нічого не залишилося крім голих стін, що руйнуються, та порожніх очниць віконних прорізів.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., м. Бережани, усередині кварталу, обмеженого вулицями Руською, Шевченка та Кушніра.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е50 (Р05) (Кошице – Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк – Ростов-на-Дону), яка проходить через місто вулицею Тернопільською до повороту на Замкову, що переходить у вул. Руську, уздовж якої всередині периметра кварталу (біля гаражів) розташовуються руїни Бережанської синагоги.
Громадським транспортом на маршрутних таксі зі Львова чи Тернополя до Бережан, а потім від автостанції через міст у східному напрямку по вул. Замковій, яка переходить у вул. Руську, уздовж якої посередині кварталу біля комплексу гаражів розташовані руїни синагоги.