Біла перлина розкішного полтавського намиста, яке вже два століття слугує своєрідним оберегом серця сучасної української літератури, що не дає згаснути живому слову її співучої мелодії попри всі намагання московських окупантів протягом всіх цих років.
Класика завжди поза модою та часом, актуальна в вишуканій простоті своїх ліній та ненав’язливості загального малюнку, де маленькі штрихи лише підкреслюють загальну шляхетність декору.
Грандіозна споруда, яка одним існування вписала своє ім’я в історію України в якості найвищої подібного типу в країні, і це без урахування архітектурної цінності з приділенням уваги кожній найменшій дрібниці, не дивлячись на промислове призначення.
Велич, як наочне втілення високого статусу господарів та їхньої поваги до праці робітників, які його забезпечили, а естетична досконалість – маленький рукотворний штрих в загальній гармонії всесвіту.
Альма-матер менонітської освіти на українській землі, яка за століття свого існування змінила три своїх фізичних іпостасі, але так і залишилася центром просвіти німецької діаспори попри всі примхи окупаційної царської влади.
Велична споруда, як найкращий взірець класичних традицій в українській глибинці, що своєю показовою вишуканістю полонила серця неосвічених борців світового пролетаріату.
Початок однієї маленької імперії, яка щасливо існувала багато десятиліть з блискучими перспективами на майбутнє, поки московська окупаційна влада не перекреслила всі сподівання в своїй одвічній жазі світового панування.
Скромне нагадування про ті далекі часи, коли менонітська колонія на українській річці Молочній тільки починала свій шлях до успіху, коли попереду ще були достаток, мир і спокій, коли не вірилося, що одного разу всьому цьому благополуччу прийде кінець.
Освіта і наука, як головний безпомилковий індикатор ступеню розвитку суспільства у всі часи вимірювався доступністю цих двох категорій для осіб жіночої статі, роль яких віками намагалися звести до рівня простих домогосподарок з обмеженими правами.
Охайна маленька червона перлина в білому мережеві декору, яка гордо пронесла свою просвітницьку місію крізь темні часи радянського мороку, щоб зберегти для нащадків пам’ять про українських німців.
Одне з породжень бунтівного прогресу, який досяг свого піку на українських теренах на початку ХХ століття, щоб впасти на саме дно безодні середньовічного рабського мракобісся під червоними прапорами, хоча останнє і не нехтувало досягненнями попередніх часів.
Відмінний взірець охайної німецької промислової забудови з її раціональністю планування та ґрунтовністю спорудження, які забезпечили його протистояння нищівному господарюванню московських окупантів та двом розв’язаним ними світовим війнам.
Одно з дітищ міцної менонітської громади, яке пережило темні радянські часи і дві світових війни в майже не займаному вигляді, щоб зберегти нагадування про тих, хто стояв у витоків існування ошатного німецького містечка на берегах української річки Молочної.
Діамант українського бароко на тлі білого мережива приватної житлової забудови одного з кварталів Ней-Гальбштадту, якого не існує на мапі України ось вже століття, але пам’ять про нього назавжди закарбована в історії унікальною архітектурною спадщиною.
Вишуканий український модерн, про який ще нагадують плавні лінії тригліфів-стрічок (символ країни, що стала їхньою другою батьківщиною) та молоти з книгою на щиті, як матеріальне втілення принципів існування менонітської громади.
Бешкетниця-Доля на прикладі однієї окремої будівлі вирішила показати весь тлін земного буття, круто змінивши служіння богу комерції на виконання суто соціальних функцій, хоча це і відбилося слідами занепаду на її зовнішніх фасадах.
Скромна адміністративна споруда колонії засновників, як наочне втілення менонітської тези про існування влади для людей, а не навпаки, згадку про що московські окупанти намагалися всіма засобами нівелювати протягом наступних двох століть.
Будівля, на стінах якої відбилася вся історія німців північного Приазов’я з їхніми періодами буремного розквіту та нищівного занепаду, як віддзеркалювання непростої долі української землі з кровожерливим та підступним сусідом зі сходу.
Типовий проект, що перетворився в одну з архітектурних перлин, що склали самобутнє намисто полтавського міського центру, яке ось вже два століття охороняє вічну міську душу.
Адміністративна будівля, під дахом якої з ХІХ століття зосереджується весь великий адміністративний арсенал Полтавської губернії-області в протистояти викликам часу, переродившись після руйнівних наслідків чергового загострення імперських амбіцій окупаційної влади з Московії.