Сивий середньовічний воїн на захист історії в самому центрі сучасного міста, життя в якому не завмирає ні на хвилину ось уже багато століть поспіль, щоб зберігати частинку світла знання для прийдешніх поколінь.
Химерна міська історія, написана на суворих стінах того, що прожив довге цікаве життя, примірявши на себе всі радощі мирного часу і печалі годин війни.
Залишки колишньої оборонної могутності одного з волинських центрів як нагадування про швидкоплинність часу і свавілля його примх, які не підвладні людині.
Маленька твердиня, яка ось уже три століття живе життям одного містечка, щоб незримими чорнилам часу нотувати на своїх стінах тисячі щасливих і не дуже доль залісочців в контексті української історії.
Один з найдавніших міст, на крилах якого в тому числі виросла українська незалежна нація, яка в ХХI столітті вчить бабусю-Європу як залишатися завжди молодий і повставати з попелу над поваленими тиранами.
Вічні хранителі світу і спокою одного міста, які не змогли стерти з лиця землі нещадне час і всесильні сили природи, як одна з маленьких перемог людини і життєствердної істини про гору підкорену наполегливим.
Втомлений воїн, що сів на узбіччя історії після століть вірної служби на славу і мир рідного міста на березі Вілії.
Віха на дорозі життя між минулим і майбутнім, що загубилося в міській суєті сьогодення.
Півтисячоліття на сторожі інтересів рідної землі, щоб не означало це слово в різні історичні етапи, які перетворили її доблесного воїна в сивочолого творця з розкішною бібліотекою.
Врата в той світ, де не було місця українській свободі, але її культура, мова і традиції жили за підтримки народу від сильних світу цього до останнього селянина.
Стародавні врата до серця дубенської землі, які століттями опромінювали шлях для добрих справ і ставали непереборною перешкодою на шляху ворога.
Потужні стіни, суворий лик як личить справжньому воїну і витончена корона як показник зміни статусу, коли бойові обладунки були поставлені в шафу часу.
Символ перших кроків технічного прогресу і цивілізації по житомирським землям, який виконав свою місію до кінця, не дивлячись на всі катаклізми кінця другого тисячоліття.
Рятівниця і захисниця, кам’яні стіни якої зберігають у своєму серці всю новітню історію міста на березі Тетерева.
Кам’яні велетні, які століттями захищали серце галицьких земель від усіх печалей цього світу, щоб внести його в своїх ніжних обіймах в третье тисячоліття і явити нащадкам.
Колективне творіння городян як символ згуртованості і єднання перед лицем смертельної небезпеки, які здатні творити чудеса.
Змінюваний в дусі часу морський лик курортного міста, як відображення історичних віх через призму сучасності.
Практичність і краса під гранітним покривалом, що захищає і надихає, стримує і запрошує, у дзеркальному відображенні азовських хвиль.
Причина та наслідок існування міста на березі Бердянської коси, яка з’явилася за помахом людської руки серед безкраїх українських степів.
Морська брама північного азовського узбережжя до європейському серцю Середземномор’я, що породили цілий індустріальний центр на березі курортної затоки.