Енергія і нетрадиційний підхід до правил фортифікації цієї людини примусили відмовитися від своїх планів ціле коаліційне угруповання. За помахом його чарівної руки де була зелень гаїв і килим лугових трав виросли грізні укріплення, які врятували ні один десяток життів.
Спаситель Севастополя, який до останнього готовий був боротися за кожну п’ядь землі російської під девізом «ні кроку назад».
Переможець сутички з одвічним чорноморським ворогом, що майже в десять разів перевищував його з вогневої потужності, під гаслом «Краще смерть, ніж безчестя».
Кращий зразок мужності, визнаний суперником у запису судового журналу «якщо чиєсь ім’я гідно бути написано золотими літерами на храмі слави, то це ім’я цього капітана. Він називався капітан-лейтенант Казарського, а бриг -» Меркурій «».
Тут почав свій шлях у вічність один з найулюбленіших адміралів Чорноморського флоту Російської імперії, який, ідучи на перекір громадським устоям та офіційній лінії поведінки держави, здобув довіру та повагу головних двигунів будь-якого корабля – простих матросів.
В останній раз тут вів в бій на захист рідних просторів герой Синопа безмежно відданих йому чорноморських моряків.
Матеріальний символ пам’яті, яка лише одна і є продовженняv життя.
Гіркі думи про трагічну долю тих, хто виконуючи свій обов’язок безкорисливо віддав своє життя за мир і спокій, за чисте севастопольське небо над головою.
Голос з минулого – карта того, що було стерто з лиця землі більше півтора століття тому.
Хранителька пам’яті про те, на що здатна людина, якщо нависла загроза над її рідною землею.
Скромний мармуровий пам’ятник на братській могилі колишніх ворогів, яких велика смерть та героїзм, що не робить відмінностей між ворогуючими сторонами, примирили під час останньої битви.
Зберігач спекотних сутичок і тисяч покалічених життів, пожарищ яскравих, як ясний день, і темних хмар смогу, що застеляли сонце… і життя у віках, яке подарувала смерть.
Відгомін давно минулої війни, полум’я якої знищило ціле покоління, а жар її досі змушує тремтіти серця в пам’ять про самовідданий подвиг пілотів залізних яструбів, загиблих за мирне небо над головою.
Він упав під натиском ворожого ядра, але до останнього подиху молив лише про перемогу над ворогом. Його стараннями Севастополь під час першої облоги протистояв ворогові такий тривалий час.
Пам’ятник мужності й відвазі, в якому немає місця страху і малодушності; де особистий приклад – краща наснага підлеглих, а смерть – це лише початок життя у віках.
Пам’ятник вірним стражам кордону, що зійшли в морську безодню щоб врятувати свою команду, а разом з нею і ціле місто від неминучої загибелі.
Двоглавий орел на вершині стрункої колони, який зірко стежить за благополуччям ввіреної йому акваторії, що став символом Севастополя і зайняв почесне місце на офіційному гербі міста.
Одна з віх шляху тієї, яка змінила історію держави Російської, відсунувши її межі далеко на південь, щоб країна назавжди стала повноправним членом Європи, а не забутим богом ведмежим кутом десь серед лісової гущавини.
Білий велетень, який, служачи дороговказною ниткою в нові володіння де ще затих відгомін ходи чужинця, досі стереже шлях блискучою свити Великої імператриці, що два століття тому пішла в небуття.