Суворий образ пам’яті про справжніх засновників міста в гирлі Кальміуса серед безкрайнього Донецькому степу, де століттями гуляв лише вільний вітер та табуни диких коней.
Колос, який охороняв східні кордони української козацької вольниці від вічних зазіхань варварів зі сходу.
Гірке нагадування про невивчені уроки історії українського народу, який проміняв свободу на шматок хліба, а за фактом втратив і те й інше з волі примхи озвірілого люмпена.
Сумний образ горюючої матері над усіма жертвами численних воєн розв’язаних за примхою північного сусіда, який століттями вважав себе господарем святої землі по берегах Сіверського Дінця, вбиваючи її дітей.
Одна зустріч і пам’ять довжиною в десятиліття, що перетворила його на міську легенду під звуки бардівської пісні в аурі вічного борця проти режиму до порваних жил та розбитого серця.
Застигла в камені музика протесту країни переможного популізму, в пам’ять про вічні духовні цінності, покладених на вівтар людської дурості, скупості і заздрості.
Унікальний симбіоз скорботи і гордості під зеленим покровом лісу по тим, хто народжений для творення героїчно поклав своє життя до підніжжя майбутнього України.
Творіння доброї волі, одиничне на неосяжних просторах українського степу в пам’ять про невизнаних героїв тієї війни, яку розв’язала пара збожеволылих тиранів при потуранні беззубої старої Європи.
Пам’ятник створений під враженням одного харизматичного персонажа з кінострічки, змальованого з історії реального людини і втілений в максимально дистанційований образ, але людське око не обдуриш.
Гордість і печаль органів правопорядку як матеріальне втілення двох протилежних сторін буття у всій його мінливій сутності.
Іспанський дворянин на службі у одеського суспільства, якому воно по-суті зобов’язане своїм існування, як і всесвітньо відома чорноморська портова перлина в ореолі легенд і самобутнього флеру.
Матеріальне втілення хорошої пам’яті одеситів на всі добрі вчинки, яка пережила два непростих для України століття підцензурності і мінливості директив правлячої московської диктатури.
Другий за часом появи, але не за значенням пам’ятник тому, хто заклав основи процвітання нового чорноморського міста і його світову славу в якості головної житниці Європи.
Одна з людських доль, що назавжди змінила історію Одеси, яку не змогла викреслити з літописних сторінок навіть безжальна рука адептів від атеїзму під червоними стягами.
Місце слави для тисяч загиблих, місце скорботи для сотень тисяч залишених в живих одеситів в роки однією з найстрашніших воєн, які пережило людство.
Пам’ять про всіх тих, хто своїми нервами, своїм життям, своїм здоров’ям тримав оборону міста довгих сімдесят три дні, а потім ще три роки окупації не втрачав віру в визволення рідної землі.
Його передісторія довша, ніж сама історія… кумедна і в той же час банальна про вічну як світ проблему без рішення можновладців і їх підданих.
Оригінальна концепція одного історичного сюжету, в якому проявляється вся сутність людської натури, в якій найчистіші наміри розбиваються об призму честолюбного свавілля.
Пам’ятник і не пам’ятник, а промінь гарного настрою серед сірих трудових буднів, який ось уже друге десятиліття радує працівників величезного хімічного комбінату і гостей міста.
Та маленька родзинка, яка надає сенс життя, як ковток хорошого вина, і змушує рухатися вперед, знаходячи радості в навколишньої дійсності.