Світоч неординарних знань, одні з яких несли світло та добро, а інші – смерть та руйнування душ, щоб потім десятиліттями спокутувати свою провини перед суспільством, вдягнувшись в шати добропорядного благородства.
Альма-матер, яка заклала підвалини для народження великого науковця-творця, який назавжди вписав її ім’я разом із своїм на сторінки української історії через переосмислення фізичної хімії як складової неосяжного всесвіту.
Архітектурна вишуканість застигла мурованим пам’ятником вічності на мальовничому березі ставу, як згадка про минуле та напуття для майбутніх поколінь про швидкоплинність буття в покірності могутньому Часу.
Стародавній символ католицького аскетизму у вічній любові та творенні, який встояв попри зникнення тих, для кого він був вимурований, і повернувся під крило віри, пройшовши крізь сім десятиліть очищення атеїстичних гонінь.
Історична реліквія на межі існування, яка безголосо благає про допомогу в майже в примарній надії на порятунок від холодних сердець можновладців під зрадницький дзвін монети від церкви московських окупантів.
Той, хто власнооч споглядав перши спроби пера великого таланту української землі, який незламним криголамом йшов крізь терени заборон окупаційної московської влади, щоб назавжди лишитися в умах і душах справжніх патріотів.
Споруда, яка за кілька століть свого існування побувала у багатьох амплуа світоча знань, але позиція на шляху творення та добра для неї весь цей час лишалася непохитною та дороговказівною.
Перлина в класичному стилі, в стінах якої перетнулися дороги віри та просвіти в мирній злагоді на користь майбутнього міста на березі Рову.
Печальні сліди того, що колись було могутньою фортецею під стінами якої билися сильні світу цього і вирішувалися долі країн Європи.
Багата історія, майже скрита прахом минулих століть, від якої лишилися лише пожовклі сторінки літописних документів та напівправда, напіввигадка в чисельних місцевих легендах, які бережно передаються з покоління в покоління, на шляху набуваючи все нових, більш фантастичних рис.
Витончена маленька католицька святиня, стіни якої є надійними зберігачами чотирьохсотрічної історії міста з її злітами та падіннями на острові під захистом швидкоплинних вод українських річок.
Барокова розкіш підкреслена легкими мазками сучасного ремонту, які тільки розкривають всю глибину прекрасного задуму невідомого архітектора.
Дволикий Янус вінницької землі, за суровими кам’яними обладунками якого ховається тендітна ренесансна душа виплекана століттями кохання, загартована століттями битв.
Архітектурна екзотика у всій неповторності її рис, яка вже більше століття зачаровує своєю таємничою красою, в якій є місце всім архітектурним стилям з гармонійного поєднання яких з’являється диво творіння.
Двісті років православ’я Хмельніка зосереджені в кам’яних стінах невеличкого храму, який пройшов разом з Україною крізь пекло атеїстичної радянської окупації та дві світових війни, щоб зберегти крупиці духовності в серці міста.
Невеличка витончена святиня, яка з волі долі перетворилася на собор в одному з наймальовничіший куточків Вінничини з давньою славною історією.
Центр круговерті уманського життя в колись найзатишнішому куточку міського буття, який спробував себе у всіх можливих іпостасях, перш ніж доля подарувала йому велич місії підготовки тих, хто сіє вічне добро в души підростаючого покоління.
Взірець псевдоруського стилю, за яким так страждали представники московської влади, яка до Русі-України ніколи не мала жодного стосунку в марних намаганнях привласнити собі велику історію окупованої країни.
Одна з унікальних родзинок палацево-паркового комплексу, як грандіозного задуму великого митця, який так і не був втілений до кінця похований під руїнами імперських амбіцій чергового керівника від Московії.
Дух Середньовіччя закарбований в величних арках на масивних пілонах серед неспішних вод Південного Бугу, як символ умиротворення та вічности тисячоліть української землі.