Історія
Дивовижна історія життя, де були і пил сільських вулиць, і блискучі оперні зали Європи, і радість зустрічей, і гіркота втрати застигла в сяйві теплої бронзи на одній із старих вулиць півтисячолітнього міста Галичини все це – незабутній силует пам’ятника Соломії Крушельницької (1872 – 1952).
Адже місто, де юна співачка починала свій шлях у огортаючому муарі нот (перші свої професійні кроки майбутня примадонна починала в гімназичному хорі «Руська бесіда», де в одинадцятирічному віці відбулося її дебют на великій сцені) не міг забути про свій золотий голос.
Потім всього за три роки (з 1891 по 1893) будуть закінчена з відзнакою консерваторія Галицького музичного товариства у Львові по класу оперний спів та фортепіано, головна партія в ораторії Генделя «Месія», срібна медаль на публічному конкурсі, навчання в Мілані у блискучого педагога професора Фаусти Креспі, які стануть лише сходинками до вершини оперного Олімпу світу.
Але все ж перші свої кар’єрні кроки в якості оперної діви Соломія Крушельницька здійснить на рідній галицькій землі – на підмостках Львівського театру опери та балету, в якості Леонори ді Гусман опери Гаетано Доніцетті «Фаворитка», а потім – блискучого успіху партії Сантуцци опери П’єтро Масканьї «Сільська честь» в 1894 році.
Окрилена успіхом і оваціями своєї публіки співачка в наступні роки з легкістю підкорює європейські оперні сцени. З запаморочливою швидкістю проносяться Кремона, Парма, Тріестр, Варшава, Санкт-Петербург і знову Львів, Львів, Львів…
Нове ХХ століття починається для Крушельницької, яка вже стала зіркою, з зеніту слави, де були оплески вишуканої публіки столиць світового оперного мистецтва в Парижі (1902) та Неаполі (1903). Дивовижне ж відродження в театрі Брешії «Гранде» до життя проваленої раніше опери Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй» в 1904 році поставило золотий голос Галичини в один ряд з визнаними метрами цього королівського жанру музично-драматичного мистецтва, що забезпечило їй головні партії в Ла Скало починаючи з 1906 року.
Тріумфальний хід рука об руку зі своїм творцем Пуччіні по країнах і континентах, не дивлячись на заміжжя 1910 року, тривало ще дванадцять років (останній вихід на оперну сцену в 1920-му в образі вагнерівської Лорелеї), а потім були лише концертна діяльність, втрата чоловіка, підданство чужої країни, скрута Другої світової, позбавлення практично всього майна… Лише наприкінці життя в післявоєнний період велика співачка знайшла визнання в Країні Рад, щоб через рік навічно відійти у царство тіней.
Навмисне замовчана й тому практично забута в радянський період слава улюблениці галицької інтелігенції знайшла своє відродження на рідній землі разом з народженням третього тисячоліття – ім’ям Соломії Крушельницької були названі музичні заклади і вулиці Львівщини та Тернопільщини, а нетлінний образ великої оперної співачки був увічнений там, де народжувався її талант – пам’ятники у дзеркальній залі Театру опери та балету Львова та на бульварі Шевченка в Тернополі. Останній з яких 22 серпня 2010 року за словами її племінника композитора Мирослава Скорика «поставив крапку у відновленні історичної справедливості» примадонни, що здобула світову славу і була забута на рідній землі.
Архітектура
Бронзовий стрункий силует в старовинному вбранні з капелюшком, в яких дами святкували початок нового ХХ століття, що спирається правою рукою на вигадливий візерунок перил із застиглої музики був створений львівсько-рівненсько-тернопільським колективом художників у складі Володимира Стасюка, братів Андрія і Володимира Сухорських, Ізабелли Ткачук, Данила Чепіля та Анатолія Водоюяна.
При всій своїй висоті 3,8м і масі 3,5т образ пам’ятника Соломії Крушельницької золотим птахом парить над круглим триярусним гранітним постаментом, який відкриває перспективу бульвару Шевченка з Тернопільським академічним обласним українським драматичним театром в північному завершенні.
Додаткова інформація
Місце знаходження: Україна, Тернопільська обл., м. Тернопіль, бул. Тараса Шевченка.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е50 (М12) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) або Н02 (Львів – Тернопіль). По місту прямувати вздовж вул. Бережанська – вул. Руська – пр Степана Бандери (одна вулиця під різними назвами, яка перетинає місто з заходу на схід) до перехрестя з бул. Шевченка, де розташований пам’ятник Соломії Крушельницькій.
Громадським транспортом до залізничного вокзалу Тернополя, а потім пішки 15 – 20 хвилин по вулиці В’ячеслава Чорновола до бульвару Тараса Шевченка з пам’ятником оперній діві в південній частині.