Домініканський костел і монастир Тернопіля

Історія

Центральний фасад тернопільського колишнього домініканського, а нині греко-католицького собору Непорочного зачаття Діви Марії
Центральний фасад тернопільського домініканського костелу

У рік 1749-ий від Різдва Христового між тернопільських валів згідно фунаційного акта Юзефа Потоцького (1673 -1751) був заснований домініканський монастир і костел з річним утримуванням у шість тисяч злотих та селом Стегниківцами (надходження коштів передбачалося доти, поки обитель давала дах не менше ніж дванадцяти ченцям).

Як вважають деякі історики, вибір місця розташування будівництва був не випадковий – згідно з міського опису від 1652 року на цьому самому місці розташовувалася православна Марійська церква. Сильно ушкоджена під час польсько-турецьких воєн XVII у середині наступного століття вона прийшла в повну ветхість.

Закінчення будівництва костелу за проектом німецького архітектора Августа Машинського (1731 – 1786), що почалося в Речі Посполитій, через тридцять років (1779) відбулося вже під скіпетром австрійської корони, та й новосілля в монастирських приміщеннях святкували зовсім не духовні брати, а адміністративно-державні структури (в тому числі міська каса, школа, військовий склад).

Балкон над центральним входом в греко-католицький костел Непорочного зачаття Діви Марії в Тернополі
Балкон над центральним входом костелу

І хоча до 1820 року костел, переживши разом з Тернополем кілька змін підданства в перебігу перших двох десятиліть XIX століття, все ще рахувався домініканським, громада, що прийшла в занепад, вже не в змозі була його утримувати. Це стало приводом до передачі комплексу разом з монастирем і прилеглою територією ордену єзуїтів в оренду. Не останнє слово у вирішенні цього питання було сказано австрійською владою з урахуванням зобов’язання орендарів відкрити при монастирі шестикласну гімназію (діяла з 20 листопада 1820 року).

Монахи-єзуїти вважалися господарями комплексу без малого три чверті сторіччя з невеликою перервою в чотири роки, коли орден знаходився під забороною імператора Фердинанда I, костел ж при цьому вважався парафіяльним, поки в 1903 році домініканський орден знову не став повноправним власником цих храмових стін.

Келійний корпус тернопільського колишнього домініканського монастиря
Келійний корпус

Братія, що повернулася в обитель, була сильно стурбована станом своєї твердині віри, яка стільки років перебувала поза господарського ока, і тому вже через п’ять після вступу в права власності проводить масштабну реконструкцію комплексу під керівництвом архітектора Садловського, в ході якої не тільки старі фрески заграли новими фарбами, а й з’явилися нові шедеври настінного розпису, були перекриті покрівлі храму і монастирських корпусів, встановлено новий орган, з’явилася каплиця Богородиці і малі вівтарі. Настільки величезний обсяг робіт було виконано всього за два роки і завершено в 1910 році.

А вже через чотири роки в Тернопіль прийшла Перша світова війна, яка, в втім, мало відбилася на житті домініканського костелу – пробіл який з лишком заповнила Друга світова, коли вже через два дні після входження в місто військ Радянського Союзу 19 вересня 1939 року в християнський оплот віри був випущений залп снарядів зі встановлених на площі (нині Соборній) гармат, в ході чого постраждали не тільки зовнішні стіни будівлі, але і були знищені безцінні фрески, а також церковне начиння і безцінні деталі інтер’єру розплавилися в наслідок виниклої пожежі. У всьому цьому хаосі при забороні під страхом смертної кари гасити пожежу вціліла лише захристія, яку надалі безсоромно зайняло НКВД, виставивши братію просто на вулицю.

Внутрішній інтер'єр тернопільського домініканського костелу
Внутрішній інтер'єр домініканського костелу в Тернополі

Не дивлячись на проведену в 1942 – 1943 роках реставрацію (під час німецького господарювання на галицької землі в якості пропагандистського кроку була відкрита велика частина храмів), друга хвиля бойових дій у 1944 році довершила справу знищення перлини архітектури, коли семиденний штурм радянськими військами із застосуванням артилерії, стрілецької зброї та самозаймистих хімічних речовин не тільки повністю знищив загін оборонців, але і спалив дотла одну з кращих архітектурних тернопільських перлин.

В ході так званої післявоєнної «реставрації» 1953 року залишки унікального внутрішнього інтер’єру, які ще мали місце бути після всіх жахів Другої світової, зникли в поспішному прагненні скоріше передати приміщення в розпорядження торгово-промислових структур міста для використання під склади.

Не поліпшили ситуацію і відновні роботи першої половини 1970-х, що проводяться з метою пристосування приміщень Тернопільського домініканського костелу для потреб картинної галереї місцевого краєзнавчого музею, яка почала свою роботу в цих стінах у 1978 році.

Базиліка собору Непорочного Зачаття в Тернополі
Базиліка колишнього домініканського костелу в Тернополі

Лише з поверненням оплоту віри в руки греко-католицької церкви в 1989 році храм навпроти древніх замкових стін почав набувати колишної пишність як внутрішнього так і зовнішнього вигляду (в 1992 році проведена реставрація). Отже зараз відроджений вже кафедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії — знову, як і багато років тому, є однією з візитних карток міста. В колишні ж монастирські приміщеннях нині займає обласний державний архів.

Архітектура

Побудований в столі оборонного зодчества з тесаного каменю колишній Домініканський костел являє собою один з небагатьох збережених в Україні шедеврів пізнього бароко. Його виконаний в стилі тринавової базиліки обсяг довжиною в 45м з овальною середньою частиною увінчаний величезним куполом над напівциркульним склепінням на розпалубках, бічні ж нави перекриті напівциркульними і хрестовими склепіннями.

Статуя Діви Марії тернопільського костелу колишнього ордена домініканців
Статуя Діви Марії домініканського костелу в Тернополі

Головною ж архітектурною домінантою комплексу служать дві симетричні триярусні башти під високим з люкарнами багатозаламним шатровим завершенням, які оформлені в єдиному з центральним входом стилі: пілястри з капітелями композитного ордеру, рокайлеве оформлення віконних прорізів, сандрики, декоративні акротери, напівкруглі ніші, багатопрофільні карнизи, широкий аттик…

Раніше внутрішні інтер’єри храму були оформлені талановитими фресками значущих для домініканців подій і зображеннями Богородиці пензля львівських майстрів Станіслава Строїнського і Юзефа Хойницького, які нині замінили творіння руки Георгія Журавського.

Двоповерховий монастирський келійний корпус, що примикає до апсидної частини храму під двосхилим дахом, є прямокутною (35м х 40м) будовою з відкритим внутрішнім так званим «італійським» двориком. Особливістю його внутрішнього коридорного з хрестовими перекриттями планування є однобічне розташування кімнат.

Його головний фасад оформлений рокайлевимі гірляндами, спадаючими з двох колон, і вторячим їм орнаментом біля круглих віконець там, де колись була балюстрада з різьбленими скульптурами. Доповнює загальну гармонію глухий портик з пілястрами виконаний в стилі рококо.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська обл., м Тернопіль, вул. Гетьмана Сагайдачного, 10.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е85 (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е50 (М12) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) або Н02 (Львів – Тернопіль). По місту прямувати головною вулицею, що лише змінює свою назву Бережанська – Руська – Степана Бандери, до вул. Кардинала Йосипа Сліпого, на яку фасадом виходить колишній домініканський костел.

Громадським транспортом до з-д вокзалу Тернопіля, а потім пішки 10-15 хвилин по вул. В’ячеслава Чорновола через пішохідний бульвар ім. Шевченка до вул. Гетьмана Сагайдачного, де розташований собор Непорочного зачаття Діви Марії.

Вікторія Шовчко

Переглянути розташування Домініканський костел і монастир Тернополя на мапі

Обговорити статтю в спільноті