Історія
Дзвіниця Богословської церкви
Древнє село на березі Ікви відоме згідно з історичними документами ще з XV століття, як і будь-яке поселення Середньовіччя, коли влада і релігія були невід’ємними складовими державного утворення, не могло існувати без храму для здійснення релігійних обрядів. Грунтуючаяся на вірі влада на місцях так само всіляко підтримувала як морально, так і фінансово церкви на своїх землях, тому важко уявити щоб на глибоко віруючих землях Галичини в селищі, що належало багатим магнатським сім’ям Польського королівства не було храму. Ось тільки відомості про перший храмі в Білокриниці, на жаль, не збереглися.
Храм же, побудованого на честь Іоанна Богослова, на розвилці доріг з’явився в другій половині ХІХ століття разом з новим господарем маєтку – таємним радником чиновником з особливих доручень при Київському генерал-губернаторові Олександром Федоровичем Вороніним ( – 1890), який увійшов в історію як один з видатних філантропів цієї землі, заповівши своє майно на благі цілі зі створення навчального закладу для селянських дітей.
Богословський оплот віри став місцем останнього відспівування свого творця, який згідно його останньої волі був похований поруч з його стінами.
Корективи, які внесла Перша світова, що повернула на два десятиліття (з 1918 по 1939) галицькі землі під владу Польської держави, перевели білокриницький храм в розряд гарнізонних, пристосованих для виконання релігійних богослужінь за католицьким обрядом 12-го полку уланів.
Південний фасад церкви Казанської Божої Матері
Друга ж світова і зовсім перекреслила духовну сутність храму-стража на шляху до серця селища – замку, що став на світлий шлях служіння майбутнім поколінням в якості навчального закладу, коли за розпорядженням нової атеїстичної радянської влади сакральну будову частково було розібрано, а решту – перебудували під армійський клуб розквартированої в Білокриниці військової частини (зміни сталися після 1939-ого).
Лампадка православної віри зажевріла в храмових стінах лише через пів-століття, коли на руїнах бездуховності радянської влади повстала незалежна держава Україна, яка повернула більшу частину храмових будівель їх законним власника – громадам різних конфесій. Тоді на зорі нового третього тисячоліття тут і влаштувався прихід Тернопільської єпархії Української православної церкви на честь Казанської ікони Божої Матері.
У 2000-х храму повернули його релігійну складову в зовнішньому вигляді: дерев’яну стилізовану дзвіницю над бабинцем та декоративну главку з хрестом, як неодмінним символом православ’я.
Архітектура
Богословська церква у Білокриниці
Невелика тричастинна однонавова Богословська церква в Білокриниці нині являє собою невелику витягнуту будівлю довжиною в двадцять п’ять метрів, що складається з об’ємно збільшуючихся переходів від невеликого притвору під двосхилим дахом через квадрат бабинця до прямокутника нефа з гранованою апсидою в південно-східній частині.
Домінантою комплексу служить дерев’яна двоярусна надбудова стилізованої дзвіниці під шатровим дахом з вінчаючою декоративною маківкою, яка завершує бабинець. Вона гармонійно перегукується з цибулиною на високому глухому барабані зі сліпими віконцями над мансардній вальмовой дахом нави. Менша за висотою п’ятигранна апсида покрита схилим дахом увінчаним мініатюрною голівкою.
При всій аскетичності зовнішнього декорового оформлення храмової будівлі, слід відзначити кутові пілястри основних обсягів, ліпні прикраси наличників і оригінальну стрілчасту форму вікон апсиди.
Додаткова інформація
Адреса: Україна, Тернопільська обл., Кременецький р-н., с. Білокриниця, вул. Шевченка, 33.
Як дістатися
Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е40 (М06) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий) до Білокриниці (траса проходить крізь село), у південній частині якої за поворотом до лісотехнічного коледжу розташована Богословська церква.
Громадським транспортом з Тернополя / Дубно до Білокриниці, при в’їзді в яку з боку Кременця в 40м серед заростей дерев від траси знаходиться храм.