Історія

Колись давно, коли на березі річки Ікви лише з’явилися перші укріплення (XVI сторіччя), ця місцевість потопала в листяних дібровах, що й зумовило спорудження тут твердині для захисту земель від набігів кочових племен і міжусобних негараздів. Адже захищеність і джерело питної води здавна служили визначальними факторами для утворення поселень.

Так як свідоцтв про парк в Білокриницької маєтку до другої половини XIX століття в документальних джерелах не збереглося, хоча протягом трьох століть маєток побував в руках відомих магнатських родів Польського королівства (Збаразьких, Вишневецьких, Радзивілів), можливо, що господарями було прийнято рішення не порушувати первозданну красу місцевої природи з невеликими відступами, хоча й існує думка, що початковим його розпланування займався видатний майстер садово-паркового мистецтва Діонісій Міклер (1762 – 1853).

Офіційна ж історія парку в Білокриниці починає свій відлік з договору купівлі-продажу від 1866 року, згідно з яким маєток з полями, луками і лісом було придбано таємним радником графом Олександром Федоровичем Вороніним (- 1890). Новий господар, вибравши цей тихий куточок у якості останнього притулку старості, після своєї відставки в 1884 році починає капітальну модернізацію маєтку. Саме під час його володіння тут на місці природної діброви з’явився перший парк – березові, липові і модринові алеї, простір між якими заповнило велика кількість представників цінних порід Флори.

Облагороджена дбайливою рукою Вороніна природа стала справжнім скарбом для організованої згідно його заповіту в 1892 році сільськогосподарської школи, якій відійшли не тільки будівля колишнього замку-палацу і грошовий фонд у сто вісімдесят тисяч карбованців, але й маєток з парком площею в шістнадцять гектар.

Натхненна навколишня природа, що стала першим кроком на шляху майбутніх творців, ентузіазм викладачів і величезні площі (тільки лісу, що належав навчальному закладу, налічувалося три тисячі десятин) незабаром створили і показовий хмільник, і плодовий розсадник, і парники, і науково-демонстраційні майданчики, і ботанічні лабораторії, які стали нарівні з Білокриницьким парком (по суті став вже дендропарком) візитною карткою сільськогосподарської школи, що поповнилася лісотехнічним відділенням в 1898 році.

Однак, на шляху зеленого прогресу постала Перша світова війна 1914 – 1918 років, під час якої школа вирушила в вимушену евакуацію (с. Березівка, Житомирська обл.). Улюблене дітище учнів і викладачів по чужій бездушній волі за цей час занепадає.

Лише в 1920 році діяльність тепер вже як середньої рільничої школи з лісовим відділення Кременецького ліцею відновилася. На приведення же в порядок парку знадобилося набагато більше часу (майже десятиліття). Так завдяки старанній праці всього колективу практично в первозданному вигляді був відновлений парк Вороніна, що стало одним з чинників отримання навчальним закладом вищого рівня акредитації у другій половині 1930-х.

Потім будуть тяготи і прикрощі Другої світової, після якої майже три десятиліття, починаючи з 1947 року (офіційна дата відліку нині існуючого), хоча і в досить невибагливому вигляді вигляді, парк продовжував існувати. По справжньому ж відновленням зеленої перлини колишньої школи, що отримала статус лісотехнічного технікуму, серйозно зацікавилися лише в 1974 році, коли заново було розбито доріжко-алейна мережа території та завезені нові сорти Флори.

Свій же офіційний статус дендропарк Лісотехнічного коледжу в Білокриниці, як пам’ятник садово-паркового мистецтва місцевого значення, отримав в 1996 році, і з тих пір рік від року його смарагдове оздоблення стає все краще, поповнюючись новими сортами і оригінальними живими шедеврами майбутніх творців.

Архітектура

Розташована на Волино-Подільському плато зелена перлина нині займає площу в 15,9 га, огортаючи своїм покривалом всі будови коледжу з архітектурним шедевром палацу і аркою центрального в’їзду, а так само два мальовничих става, розташованих поруч з центральним корпусом.

Дендропарк, що нараховує 360 видів різноманітних представників флори, серед яких цінні представники дерев і кущів, в центральній частині носить сліди руки митця (химерність альпійської гірки або ажурний візерунок стриженої хвої явне тому свідчення), у той час як з південного заходу до нього примикає великий лісовий масив, де лише просіки нагадують про присутність людини.

Додаткова інформація

Місце розташування: Україна, Тернопільська обл., Кременецький р-н, с. Білокриниця, вул. Молодіжна (територія Кременецького лісотехнічного коледжу).

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е85 (М19) (Чернівці – Тернопіль – Дубно – Луцьк – Ковель – Корбін) або Е40 (М06) (Київ – Житомир – Новоград-Волинський – Львів – Стрий), яка проходить через Білокриницю по вул. Шевченко. Потім у південній частині села повернути на вул. Молодіжну, яка виходить до дендропарку.

Громадським транспортом з Тернополя / Дубно до Білокриниці. При в’їзді з боку Тернополя у західному напрямку по вул. Молодіжної два квартали до парку.