Фарний костел в Бережанах

Історія

Західний фасад бережанського парафіяльного костелу Різдва Пресвятої Богородиці
Західний фасад костелу Різдва Пресвятої Богородиці

Фарний костел на одній з вуличок, що променями розбігаються від адміністративного серця Бережан на Ринковій площі, з’явився на світ за велінням серця дідича міста Адама Ієроніма Сенявського (1576 – 1616). Саме він виступив його фундатором в 1600 році, хоча до передчасної кончини меценат так і не побачив вінця свого творіння.

Крім зберігача духовної сутності бережанської пастви, як це часто бувало в смутні часи Середньовіччя, на нову храмову споруду була покладена фортифікаційна місія по захисту південно-західних міських рубежів. З причини цього проект Павла Римлянина (- 1618) передбачав не тільки войовничий вигляд самого костелу, а й потужну оборонну стіну з дозорними вежами по його периметру.

Богоугодну справу зведення святині продовжила дружина Адама Ієроніма – Катажина (1576 – 1647) з багатого роду Костка, яка прийняла на себе обов’язки підтримки великих володінь роду Сенявських. Через два десятиліття після початку будівництва храм в ренесансному стилі був завершений, але його освячення відбулося лише в останній день літа року 1625-го від Різдва Христового. Ім’я нового оплоту католицької віри дано на честь Різдва Пресвятої Діви Марії.

Портал центрального входу парафіяльного костелу Петра і Павла Бережан
Портал центрального входу бережанського костелу

Черговий виток польсько-турецького протистояння 1672 – 1676 років приніс західноукраїнським землям турецьку окупацію, а парафіяльному костелу в Бережанах – запустіння і часткове руйнування.

Так що новий етап післявоєнного існування для храму почався в 1679 році з реконструкції, яка була покликана не тільки повернути його в ряд діючих, а й кілька осучаснила його зовнішній екстер’єр легким нальотом готики. Роботи успішно були завершені шістьма роками пізніше, і двері Будинку Божого знову відчинилися перед вірянами.

До цих пір, не дивлячись на минулі століття, не стерлися з пам’яті місцевих жителів урочистість і гіркота похоронної процесії і церковного відспівування останнього представника чоловічої лінії роду-благодійника Сенявських, яким місто було зобов’язаний самим своїм існуванням, – Адама Миколи (1666 – 1726).

Пройде без малого півстоліття з моменту архітектурних інновацій, і кордон значно збільшеного міста відсунеться далеко від історичного центру, а католицька святиня, залишаючись одним з опорних пунктів, втратить своє першорядне оборонне значення, що не забариться позначитися на її зовнішності – одна з дозорних веж у 1741-ому буде перебудована в дзвіницю, друга ж і зовсім – розібрана.

Наслідки руйнівного пожежі 1811 року, в ході якої були пошкоджені не тільки внутрішні інтер’єри, а й покрівля костелу, усувалися за сприяння та активної фінансової підтримки власниці бережанських земель відомого польського меценату прямого нащадку роду Сенявських Ізабелли Любомирської (1733 – 1816).

Бережанський фарний Петропавлівський костел
Фарний костел в Бережанах

Однак, відновленням справа не закінчилася, і в XIX столітті біля храму в серці міської забудови з’являються різновеликі прибудови до нефу, що змінили його зовнішній вигляд, а бічні капели розділені на два яруси, кілька перерозподіливши внутрішні акценти на користь вівтарної частини.

Початок ХХ століття і Перша світова війна принесли католицькому оплоту віри нові руйнування (найбільш запеклі бої з російськими військами точилися в Бережанах 2 – 4 вересня 1916 року), усунення яких лягло на плечі останнього приватного власника міста – Якуба Ксаверія Олександра Потоцького (1863 – 1934). Оновлену святиню освятили на честь святих Петра і Павла на початку 1930-х.

В міжвоєнний період ХХ століття вдруге за історію свого існування фарний костел виконав сумну місію, ставши місцем земного спочинку останнього з бережанської гілки Потоцьких – 29 вересня 1934 року в його крипті був похований Якуб Ксаверій.

Нова світова війна, і нові рани від її снарядів… Але нищівний удар завдала святині окупаційна радянська влада в мирний час, розпорядившись її закрити, а її приміщення після ремонту пристосувати під склад (пізніше – під зал спортивної школи).

Південний фасад бережанського парафіяльного костелу Різдва Пресвятої Діви Марії
Південний фасад парафіяльного костелу Бережан

Алі попри все, перші промені сонця надії таки з’явились на стінах забутого храму з набуттям в 1991 році Україною державної незалежності супроводжуване зняттям всіх обмежень на релігійну діяльність. Так вже в 1996-му пам’ятник історії був повернутий римо-католицькій громаді міста з тим щоб в лічені роки відновити своє втрачену гідність і велич в якості парафіяльного Петропавлівського костелу.

Архітектура

Єднаючий в собі елементи ренесансу і готичні мотиви розташований але невисокому пагорбі площі святого папи Іоанна Павла II головний католицький храм Бережан нині являє собою хрестоподібну з різнооб’ємними прибудовами споруду, що складається з витягнутого нефа (35м х15м) з полігональною апсидою і двох полігональних ж бічних капел, розділених на два яруси під нервюрними склепіннями (перший ярус південної – кесоновані сегментовані, а північного – плоскі).

З внутрішнього оздоблення костелу варті уваги повторююча оформлення віконних прорізів потопаюча в розетках і іоніках висока стрільчаста арка пресвітера, яка спирається на різьблені напівколони композитного ордера, гармонійно доповнення у вигляді хрестового оформлення склепінь і плавний перехід напівциркульного з глибокими стрілчастими розпалубками завершення хорів у зімкнені стрілчасті – апсиди.

Дзвіниця фарного костелу в Бережанах
Дзвіниця фарного костелу

Аскетичність зовнішнього декору кілька компенсують безфронтонний доричний портик центрального входу, завершений люнеттою з пам’ятними символами його історії, величезне глибоке вікно-«троянда» головного фасаду, поле пам’ятної таблички і фіали трикутного фронтону і спрямована в височінь прикрашена вигадливою сигнатуркою над средохрестям готична покрівля.

В зберіжений комплекс так само входить північно-східна вежа оборонного периметра, що з’являється нині у вигляді дзвіниці. Складена з пісковика вона являє собою квадратний двох’ярусний периметр під шатровим дахом. Її відмітними особливостями є високо підняті над рівнем землі арочні вікна другого ярусу і глуха гладь (за винятком маленької дверцяти зі східного боку) стін – першого, а декором служать кутові пілястри і лобовий карниз складного профілю.

Додаткова інформація

Адреса: Україна, Тернопільська обл., м. Бережани, вул. Братів Лепких, 1.

Посилання

Як дістатися

Автотранспортом по трасі Е50 (Р05) (Ужгород – Тернопіль – Хмельницький – Вінниця – Кіровоград – Дніпропетровськ – Донецьк) (по місту – вул. Тернопільська). Потім повернути на вул. Вірменську, на перетині якої з вул. Братів Лепких розташований фарний костел.

Громадським транспортом на маршрутних таксі або залізничним транспортом зі Львова / Тернополя до Бережан. Від станції прямувати по вулицях Привокзальній – Тернопільській – Вірменської до перехрестя з вул. Лепких, де знаходиться храм.

Вікторія Шовчко

Переглянути розташування Фарний костел в Бережанах на мапі

Обговорити статтю в спільноті