Мало є на світі людей, які психологічно готові змириться зі своєю кончиною, з віком проходячи всі стадії заперечення… і вдвічі це складніше якщо ти «бог» від медицини і на твоїх очах, твоїми руками люди повертаються з небуття, щоб продовжити жити.
І ось він – той, хто провів під час Другої світової чотири тисячі операцій в маленькому польовому госпіталі, хто першим в країні здійснив вдалу операцію з протезування мітрального клапана серця, хто керує провідними медичними інститутами України, на рахунку якого десятки тисяч врятованих життів на шостому десятку свого життя став перед усвідомленням факту насування старості.
Неординарність академіка Миколи Михайловича Амосова знайшла свою відповідь в експерименті по боротьбі із наближення кінця життя: щоденні двох з половиною кілометрові пробіжки і тисяча гімнастичних вправ, інтенсивність яких не зменшилася і після операції з імплантації кардіостимулятора в 1986-му. У підсумку: збереження високого рівня працездатності до 78 років (проводив операції, консультував, займався науковими дослідженнями).
Завершення ж офіційної кар’єри подарувало академіку Аносову безодню вільного часу, помноженого на гаряче прагнення розгадати секрет вічної молодості. Відповіддю виклику природи стало збільшення навантаження тренувань, коли щоденна дистанція бігу була збільшена Миколою Михайловичем до шести кілометрів, а кількість гімнастичних вправ (у тому числі з гантелями) до трьох тисяч.
Результат інтенсивних тренувань в такому похилому віці, не дивлячись на поступове погіршення самопочуття, позначився через дванадцять років, коли в німецькій клініці Бад-Ейнгаузена професором Райнером Кьорфером світилі вітчизняної медицини була проведена повторна операція на серці (вживлення біологічного аортального клапана і накладення шунтів на коронарні артерії). А ще через чотири роки, людина, яку назвали другим після Ярослава Мудрого Великим українцем, пішла з життя.
Свій забіг зі смертю великий Аносов програв у віці 89 років, вигравши першість з вічністю в історії, в серцях людей і їх пам’яті.